Так мешканець Кропивницього відреагував на законні вимоги працівника Національної поліції України та військовослужбовців Збройних Сил України з ТЦК та СП…
Мінна безпека — це комплекс знань, умінь та практичних навичок військовослужбовців, що забезпечують їм збереження життя та здоров’я у районах бойових дій, рясно засмічених вибухонебезпечними предметами.
Усі військовослужбовці повинні знати і на практиці виконувати вимоги мінної безпеки та вміти діяти на території, що замінована ворогом вручну, а тим більше — дистанційними засобами мінування.
Перебуваючи в районах, що становлять мінну небезпеку, кожен військовослужбовець повинен вміти:
– постійно вчитися розпізнавати міни та вибухонебезпечні предмети, які навіть просто на них схожі;
– подавати команди (сигнали) у разі виявлення мін та вибухонебезпечних предметів побратимам;
– робити та позначати проходи для виходу із замінованої ділянки місцевості;
– позначати на місцевості виявлені міни та вибухонебезпечні предмети будь-якими зрозумілими стороннім особам засобами;
– проводити маркування замінованої ділянки місцевості, зокрема й альтернативними доступними засобами;
– дотримуватись заходів безпеки, перебуваючи на місцевості, що становить мінну небезпеку;
– надавати невідкладну й першу медичну допомогу постраждалим від вибуху мін.
Найпідступніші вибухонебезпечні предмети — саморобні та промислові з «таймером»
Із досвіду локальних війн та збройних конфліктів минулих років, крім засобів вогневого ураження, широко використовуються вибухонебезпечні предмети, які встановлюються в місцях, де найбільш вірогідне ураження живої сили.
Саморобні вибухові пристрої виготовляють із використанням вибухових речовин промислового виробництва для протипіхотних, протитанкових мін тощо. За статистикою, лише протягом листопада 2014 року внаслідок підриву на саморобних вибухових пристроях загинуло близько 1500 осіб, стільки ж було поранено.
Приміром, 31 травня 2014 року на одній із небезпечних та вразливих ділянок траси Ізюм — Слов’янськ терористи планували здійснити терористичний акт. З цією метою бойовики заклали саморобний вибуховий пристрій. Він був зроблений із зарядів промислового виробництва, пакетів із саморобною вибуховою сумішшю, а точніше, зі слів наших саперів, із суміші селітри з дизельним пальним та боєприпасами часів Другої світової війни. Підрив планували здійснити дистанційно, коли в полі зору підривника повинна була з’явитися колона української техніки.
Місце встановлення обирали так, щоб під час руху техніки зменшення швидкості було неминучим. Фугас заклали у вирві на узбіччі дороги, у низині між двома пагорбами, вздовж яких пролягала дорога.
Спосіб збірки та демаскуючі ознаки сприяли виявленню цього пристрою рядовими українськими вояками, не саперами. Навпроти місця встановлення пристрою, у лісосмузі, була пророблена просіка для спостереження за місцем закладки, до якої вели недбало замасковані дроти керування пристроєм. Та й сам фугас не був замаскований належним способом. Підхід до фугасу був також замінований гранатою, яка була встановлена на розтяжку.
Підозру в хлопців викликала саме «свіжа» просіка, пророблена в лісочку. Автомобілі того підрозділу одразу зупинилися, а особовий склад спішився, щоби оглянути просіку та визначити, з якою метою вона була пророблена. Виявивши фугас, старший групи виставив секрети по периметру місця встановлення фугасу та блокував дорогу з обох боків.
Було проведено розвідку місцевості та виявлено місце спостережного посту бойовиків. Після цього старший колони викликав групу саперів для розмінування. Група знищила фугас на місці накладним зарядом.
Елементарні правила поводження з вибухонебезпечними предметами
У разі виявлення вибухонебезпечного предмета, міни, саморобного вибухового пристрою чи нерозірваного боєприпасу. Насамперед його потрібно огородити так, щоб місцезнаходження було добре видиме. У жодному разі не слід чіпати предмет самостійно, стріляти в нього, кидати камінням, розводити багаття тощо. З подібними предметами вміють поводитись лише фахівці з розмінування.
Першою вашою дією, якщо поряд є побратими, повинна бути голосова команда, або ж умовний сигнал жестом «МІНА, СТІЙ!». Негайно ж перевіряється наявність поблизу себе дротяних розтяжок тощо.
Виявлені міни або предмети з ознаками саморобного вибухового пристрою позначають на місцевості за допомогою добре видимих альтернативних засобів маркування на відстані не ближче 10 см до них. Про місцезнаходження вибухонебезпечних предметів на цій ділянці місцевості повідомляють усьому особову складу підрозділу та доповідають старшому командиру (начальнику).
Перевірений фахівцями прохід на замінованій ділянці позначається підручними засобами через кожні 50 см. Прохід з боку безпечної ділянки місцевості маркують підручним матеріалом (гілки дерев, купи каміння, палки, встановленні навхрест, прокопані канави, підсипані піском смуги тощо).
Безпека під час пересування транспортними засобами
Помітивши погано замасковану міну або інший вибухонебезпечний предмет, негайно зупиніть транспортний засіб. Обов’язково вимкніть двигун для запобігання непотрібної вібрації ґрунту. Не виходячи з транспортного засобу, терміново по засобах зв’язку зв’яжіться з іншими транспортними засобами та з компетентними фахівцям, повідомте старшому командиру про ваше місцезнаходження і виявлену небезпеку.
Залишайтесь у машині, поки не буде надана допомога. Якщо є необхідність покинути транспортний засіб, потрібно зійти на слід, що залишився від руху попередніх машин, і повільно рухатись ним у зворотному напрямку, уважно оглядаючи місцевість. Безпечна відстань під час руху людей, які залишають машину, становить 10–20 метрів. Рухатись необхідно в колону по одному.
Заходи безпеки під час виконання завдань у районах, що становлять мінну небезпеку
Заборонено:
– допускати скупчення особового складу в одному місці під час підготовки до виконання бойових завдань та їхнього проведення;
– рухатися поза перевіреними саперами проходами і незнайомою місцевістю;
– самостійно вивертати підривачі з артилерійських снарядів, мінометних мін, гранат, авіабомб та інших боєприпасів, що не вибухнули;
– зсувати з місця або забирати дротяні та інші невибухові загородження без попередньої перевірки їх на наявність мін;
– вилучати або випалювати вибухову речовину з боєприпасів, що не вибухнули;
– розташовувати особовий склад поблизу складів боєприпасів або зібраних під час розмінування мін та інших вибухонебезпечних предметів;
– використовувати не за призначенням вибухові речовини і засоби підриву, боєприпаси, запалювальні та освітлювальні суміші тощо;
– розпалювати вогнища на ділянках, що не перевірені на наявність вибухонебезпечних предметів;
– приносити без дозволу командування в розташування підрозділів будь-які вибухонебезпечні предмети.
Категорично заборонено збирати і зберігати наступні боєприпаси:
– авіаційні бомби, що не вибухнули;
– артилерійські снаряди зі слідами нарізів на ведучому пояску;
– мінометні міни зі слідами удару бойка на капсулі хвостового патрона;
– артилерійські снаряди і мінометні міни з механічними пошкодженнями корпусу або підривників;
– ручні гранати зі встановленими запалами, без чек і запобіжних шпильок;
– інженерні міни і підривні заряди з пошкодженим корпусом або підривником, що не піддаються викручуванню, міни з неконтактними підривниками, а також міни, що встановлені дистанційними засобами.
Усі перелічені боєприпаси як особливо небезпечні знищують тільки спеціалісти з розмінування.
