«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
На одному з навчальних полігонів ЗСУ було шумно — ревіли двигуни танків, долинали постріли гармат. Біля трьох танків вишикувалась чергова зміна курсантів.
Короткий наказ і «сімдесятдвійки» рушили вперед.
Одна з машин ішла, як кажуть, «красиво», інші — то рискаючи вправо-вліво, то із зайвими хмарами диму.
У телефонах шоломофона чую голос інструктора: «М’якіше, не смикай так важіль, це ж тобі не сам знаєш що!».
Після заїзду під час короткої перерви ми поспілкувалися з інструкторами, які навчають механіків-водіїв.
— За який термін можна навчити механіка-водія?
— Почнемо з того, що є така ВОС — механік-водій. Але — хтось із БМП, хтось із МТЛБ, хтось із танка, яких теж чимало. Тому загальної відповіді не існує.
Курс базової підготовки механіка-водія — 20 робочих днів, за наявності танка або тренажера, але то лише базовий рівень, як кажуть, «юзвєрь». Після такого навчання мехвод вміє завести танк, проїхати певну відстань, якось навчиться маневрувати. Це — перший спосіб навчання.
Другий — починається з повторення базових знань: що таке тиск, швидкість, температура. Потім — яка загальна будова двигуна, трансмісії, систем двигуна, що таке щоденне технічне обслуговування танка, і тільки потім — переходити до практики.
Для прикладу, в танку існує як мінімум 5 засобів запуску двигуна:
1. Повітрям
2. Електрикою, від АКБ
3. Комбінований
4. Від повітряної системи сусіднього танка
5. За допомогою електрики сусіднього танка
Є ще один, «знущальний» — «з маслом», але це на крайній випадок.
Коли курсант розуміє, що запуск двигуна без підігрівача допустимий лише до 5˚С, а нижче — обов’язково треба його використовувати, коли він починає розуміти, що треба довести температуру і тиск масла до відповідних значень, і тільки потім «давити на газ» — тоді можна переходити до руху в різних умовах і виконання вправ.
— Наскільки важливий рівень підготовки мехвода?
— Як кажуть танкісти, саме від механіка-водія залежить життя екіпажу на полі бою. Механік веде спостереження за обстановкою, доповідає командиру, повинен сам ухвалювати рішення на маневр, враховуючи обставини бою. Тому злагодження у складі екіпажу — це третій етап підготовки, він починається після засвоєння теорії і практики.
Як правило, на бойове злагодження екіпажу йде від п’яти до десяти днів. А наявність тренажера — це взагалі ідеально. Тоді керівник навчань бачить всі помилки і маневри танка на екрані і має можливість роз’яснити усе.
— Я бачу, що зараз тренуються мехводи на Т-72. Які особливості підготовки водіїв для різних типів танків?
— Зараз у ЗСУ є три типи танків. Перший і до війни основний — це Т-64 і його модифікації — Т-64А, Т-64Б, Т-64-БВ, Т-64БВМ, «Булат».
Підготовка велась багато років у різних місцях, тому цей танк — основна робоча конячка ЗСУ і на нього є чимало підготовлених екіпажів.
Другий — це модифікації танка Т-72А — Т-72Б, Т-72АМТ, трофейні Т-72Б3 — усі вони мають свої особливості. Різні двигуни, відповідно, різна динаміка, різне обслуговування. Вже за останні місяці були затрофеєні десятки танків Т-72Б3, які зараз воюють у лавах ЗСУ.
Як правило, курсанти не знають, у чому полягає різниця між опозитними двигунами танків Т-64 5ТДФ або 6ТД і російськими V-подібними двигунами В-46 або В-84 чи В-92. Різниця ж у різних робочих обертах — танки з опозитними двигунами працюють на обертах 2200–2800, а V-подібні — 1600–1900. Тому той, хто звик до «вікна» у 300 обертів за хвилину, звикає працювати важелем перемикання передач, а на танках з вікном 600 об/хв такого не треба робити. Для того, щоб перевчити людей з одного типу двигуна на інший, потрібен певний час. Якщо цього не робити — це може призвести до перевитрат палива, мастильних матеріалів або до виходу з ладу двигуна.
Третій тип танків — це Т-80 і його модифікації Т-80Б та трофейні Т-80БВМ із газотурбінними двигунами. У нього теж чимало особливостей.
Річ у тім, що він може працювати не тільки на авіаційному керосині, а й на дизельному пальному. Але треба дуже уважно стежити за рівнем тиску в пускових балонах, бо запустити двигун без повітря не вийде, а з буксира чи штовхача теж.
У танках із двигунами ГТД-1000, ГТД-1000Т, ГТД-1000ТФ ні в якому разі не можна брати два важелі на себе, як багато хто звик робити це на Т-64 або Т-72. Чому? Тому що під час загальмовування від важелів не спрацьовує реактивний сопловий апарат, і коли танк загальмовується, це призводить до обриву лопаток турбіни другого каскаду. Тому людей треба переучувати, а ще краще вчити з нуля, бо деякі звички мехводів із дизельних танків стають автоматичними.
Ще одна особливість — під час старту з 2-ї передачі машина майже миттєво виходить на швидкість до 40 км/год, що в умовах обмеженої ділянки може призвести до неприємних наслідків.
Загалом, машина дуже швидка, дуже енергійна, підвіска дозволяє рухатись на великій швидкості бездоріжжям.
У нас нині є певна кількість таких машин, і тому треба чітко розуміти, що їх експлуатація потребує певної перепідготовки механіків-водіїв.
— Чи є відмінності в керованості та маневреності машин?
— Так, звичайно. Окремий розділ підготовки стосується маневреності. Річ у тім, що на танках Т-64 катки на коротких торсіонах закріплені співвісно, а на Т-72 катки правої сторони закріплені з випередженням, і тому танк з прямої бере вліво. Це необхідно компенсувати або різним натягом гусениць, але зазвичай цього не роблять. Тому механікам необхідно час від часу коригувати напрямок руху правим важелем. Якщо цього не робити, то виникає відчутний поворот вліво, і новачки його компенсують, нервово смикаючи важіль, що ви й бачили на трасі.
Фото автора
