Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
Херсонці.
Вільні та щасливі.
Стільки тепла, обіймів, сліз радості та вдячності я ще не бачила.
І такої любові до всього українського — теж. Хто не втрачав — не відчує.
Цей настрій і піднесений стан душі треба назвати «херсонським» — бо він особливий, хто тут був і це відчув — зрозуміє.
У Херсона, як і в кожного міста, своя неповторна внутрішня атмосфера, але тепер вона ще й загартована спротивом.
Наші в окупації — це багато історій сили, болю, надії, терпіння і віри.
Чудова жінка на фото під час окупації живила свою силу, аби витримати окупацію тим, що писала вірші про Україну.
Коли мене побачила, сказала: «Аню, донечко, почекай, я піду додому і принесу тобі в подарунок свій вірш».
Вірш тепер у мене. На згадку про темні часи окупації та про сильних духом херсонців.
Джерело: Фейсбук / Ганна Маляр
