«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
Очолювати густонаселене промислове місто під час великої війни – непросте і надзвичайно відповідальне завдання. У Харкові часів Першої світової війни його випало виконувати відомому українському історику та громадському діячеві Дмитру Івановичу Багалію (1857-1932). Сьогодні виповнюється 165 років від дня його народження, і це гарний привід згадати про його діяльність на чолі головного міста Слобідської України за часів Великої війни.
Харківське міське управління повинно стояти на висоті історичного моменту. … Доводиться одночасно розв’язувати … два однаково складні завдання – і військове, і поточне господарське. Усі свої сили ми повинні будемо витрачати виключно на організаційну роботу. (з промови Дмитра Багалія на засіданні Харківської міської думи 10 грудня 1914 року).
Дмитро Багалій обіймав посаду Харківського міського голови впродовж двох з половиною років – з 10 грудня 1914 року до 9 липня 1917 року. Очолювати місто йому довелося за нелегких умов Першої світової війни, коли місцевому самоврядуванню доводилося інтенсивно працювати над вирішенням спричинених війною проблем.
Харків не був тоді прифронтовим містом під постійними ворожими обстрілами, однак міському самоврядуванню доводилося витрачати значні кошти на непритаманні йому сфери – піклуватися про родини військовослужбовців-харків’ян, забезпечувати продовольством і паливом військові частини, організовувати лікування та реабілітацію поранених, допомагати численним переміщеним із зони бойових дій особам тощо.
Особливо пекучою стала проблема біженців, для соціальної допомоги яким місту довелося брати окремі позики, звертатися за допомогою до держави і приватних осіб. Дмитро Багалій проявив неабиякі організаторські й політичні здібності, особисто беручи участь в переговорах щодо надання кредитів і позик. Зокрема, саме завдяки його особистому втручанню місто змогло отримати 150 тисяч карбованців урядової допомоги саме на потреби біженців.
Беззаперечним успіхом діяльності Дмитра Багалія на посаді Харківського міського голови став той факт, що місто не лише виживало в умовах війни, але й розвивалося. Саме за його головування успішно функціонували і розширювали свою мережу введені раніше в дію міська електрична станція, трамвай і водогін, до них поєднувалися нові абоненти.
Особливу увагу я звернув на каналізацію, саме перед цим закінчену, поставивши питання про її розвиток і поширення, на водогін, електрику, трамвай і критий ринок, ломбард, нижчу народну освіту. …Я поставив і такі завдання, як підготовка проєкту Донецького водогону, як збудування пічки, щоб палити сміття… (з «Автобіографії» Дмитра Багалія).
Більше того, місто не лише використовувало і розвивало наявну до війни матеріальну базу комунального міського господарства – споруджувалися нові об’єкти. Зокрема, саме в цей час добудували і ввели в дію вкрай необхідну харків’янам міську каналізацію, яка допомагала вирішувати задавнену проблему міста, пов’язану з утилізацією промислових і побутових відходів. З цією ж метою Дмитро Багалій планував збудувати спеціальну піч для спалювання сміття, яка водночас могла би надавати енергію для опалення житлових приміщень і підігріву води.
Важким випробуванням для міста стала спричинена війною продовольча і паливно-енергетична криза. Харківське міське самоврядування на чолі з міським головою намагалося у міру своїх можливостей протистояти її негативним наслідкам. З цією метою створили вугільно-продовольчу комісію, яка мала забезпечувати харків’ян товарами підвищеного соціального попиту за фіксованими помірними цінами. У місті відкривалися спеціальні лавки цієї комісії, що користувалися значною популярністю в населення.
Важливим завданням стало також упорядкування приватної роздрібної продовольчої торгівлі у місті. З цією метою завершили будівництво і урочисто відкрили критий ринок на Благовіщенському базарі. До сьогодні він залишається одним із найвідоміших і важливих центрів торгівлі продовольчими товарами у Харкові.
На жаль, наявних у міського самоврядування коштів не вистачало для того, щоб успішно і стабільно реалізовувати заплановані ним соціальні програми. Паливна і енергетична криза мали загальнодержавний масштаб, і впоратися з ними силами міського самоврядування навіть такого великого торговельно-промислового міста, як Харків, було неможливо.
…Тодішня фінансова система базувалася на ідеї муніципалізації господарства, – провадити господарство так, щоб муніципальні прибуткові підприємства окупали неприбуткові … а коли б їх не вистачало, тоді доводилося звертатись до позик, бо кошторис треба було зводити без дефіциту. Позики були або облігаційні, довготермінові, або короткотермінові вексельного типу у своїх городян: останні мали особливий успіх у людності, бо їх призначувано на корисні для всіх городян потреби (трамвай, водогін тощо) (з «Автобіографії» Дмитра Багалія).
За таких умов загострювалися соціальні проблеми, доводилося вдаватися до позик, зокрема й у самих містян, які, розуміючи нагальні потреби міста, за найменшої змоги охоче підтримували корисні для всіх дії міського самоврядування. Завдяки цьому Дмитро Багалій спромігся забезпечувати поточні житлові, транспорті, продовольчі, паливні потреби міста, піклуватися про стан освіти і охорони здоров’я, успішно вирішувати проблеми біженців. Більше того, йому вдавалося не лише підтримувати роботу наявних об’єктів міського господарства, але й споруджувати й здавати до експлуатації нові.
Досвід і приклад талановитого й ефективного адміністратора, яким проявив себе Дмитро Багалій на посаді Харківського міського голови під час Першої світової війни, може стати у пригоді й зараз, коли українські міста долають численні проблеми, спричинені широкомасштабною агресією російської федерації проти України. Місцеве самоврядування переконливо довело свою дієвість понад століття тому, і немає жодних сумнівів, що за умови державного сприяння воно буде ефективним та успішним і нині.
