Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Ілля проходить службу в одному з артилерійських дивізіонів окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, належачи до когорти тих, хто гордо іменується Князівськими драконами.
Позаминулого року армієць закінчив навчання й майже відразу разом із побратимами вирушив у район проведення операції Об’єднаних сил. І хоча там через режим припинення вогню артилерійські гармати мовчали, Ілля часу не гаяв — у складі реактивного артилерійського дивізіону разом із побратимами удосконалював фахові навички під час бойових та навчальних стрільб. «Іспити» ж Князівські гармаші складають ось уже впродовж восьми місяців, перебуваючи на постійному бойовому чергуванні та вражаючи ворожі цілі: скупчення техніки, колони та командні пункти росіян. Виходить у них це на відмінно.
За час повномасштабної війни Князівські дракони нищили окупантів на Житомирщині й Київщині, під Миколаєвом та на Донеччині. З вересня підрозділи окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого беруть участь у контрнаступальних діях Сил оборони на Харківщині.
Вторгнення окупантів воїн зустрів у Києві, де удосконалював фахову майстерність. І вже 25 лютого приєднався до побратимів у Житомирській області. У той же день приступив до виконання бойових завдань.
— У перші дні війни ми були в більш вигідному становищі, перебуваючи в обороні. Працювали по ворогові, так би мовити, в класичний спосіб. А вже в березні, перейшовши до активних наступальних дій, почали імпровізувати, уникаючи повторення тактики ведення бою. Саме ця наша нестандартність дій вводила противника в оману, а згодом довела й до розпачу, змусивши москалів зробити «жест доброї волі» — тікати аж до кордонів, — розповідає Ілля.
Найзухваліше, за словами армійця, ворог поводився на Бахмутському напрямку — там Князівські гармаші працювали майже невпинно — і вдень, і вночі.
— Ворог робив спроби прорвати нашу оборону, намагаючись взяти кількістю, але не якістю — противник суттєво переважав за чисельністю, не шкодував кидати на вірну гибель ані живу силу, ані техніку. В такі моменти лише один наш підрозділ за добу міг випустити по ворогу до восьмисот снарядів. Уражали все, що становило небезпеку нашим силам!
З початку вересня на території Харківської області триває контрнаступальна операція. За словами Іллі, дивізіон, у якому він служить, міг пройти в глиб оборони ворога до 15–20 кілометрів за кілька днів.
— Ворог просто тікав, розуміючи, що нас не зупинити — ми ж на своїй землі. Вони залишали й бойові машини, й боєприпаси. Тож ми трохи поповнили наші запаси за рахунок «російського ленд-лізу», — усміхається хлопець.
Ілля не приховує, що пишається своїми побратимами. Розповідає, що ті з них, хто був призваний у дивізіон із цивільного життя, по мобілізації, надзвичайно швидко опанували артилерійську науку.
— Серед нас чимало тих, хто пройшов бойові дії у 2014-2015 роках на Донбасі, демобілізувався, а з початком повномасштабного вторгнення повернувся у стрій. Тож достатньо кількох днів, аби освіжити навички — і вони виїжджають на бойові позиції та успішно виконують поставлені завдання. А головна складова їхньої фаховості — вмотивованість! Україна — це наша земля й усі ми хочемо якомога швидше вигнати звідси ворога!
Фото автора
