У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
Рівно рік тому до Дня інженерних військ ми розповідали про інженерну службу Повітряних Сил. Тоді за 10 місяців 2021 року лише групи розмінування військових частин вартових неба знешкодили близько 70 тисяч вибухонебезпечних предметів. Звісно, вже тривала війна, ворог неодноразово націлювався на наші склади й арсенали, та й на авіаційних полігонах саперам роботи вистачало. Крім того, «привіти» з минулого у вигляді нерозірваних снарядів і бомб часів Другої, а то й Першої світових війн. Усі ці смертельно небезпечні пастки є актуальними й сьогодні, проте через широкомасштабну війну, а надто — сотні ракетних та авіаційних ударів рашистів по всій території України, додали роботи в рази. Власне, знизує плечима начальник інженерної служби відділу сил підтримки Командування Повітряних Сил полковник Сергій Табаченко, в умовах сьогодення ці десятки тисяч знешкоджених боєприпасів уже ніхто й не рахує. Тож можна тільки приблизно уявити їхню кількість — це, напевно, навіть не 100 тисяч…
Безперервно групи розмінування військових частин Повітряних Сил, що підпорядковуються інженерній службі, проводять роботи з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів. Це розмінування в районах дислокації військових частин, баз та арсеналів під час ліквідації наслідків ракетних ударів ворога, а також очищення місцевості на маршрутах руху підрозділів та в нових позиційних районах. Робота титанічна та щоденна і в умовах активізації ракетного терору московитів її додається дедалі більше.
— У таких умовах відчутною стає допомога західних партнерів, — розповідає полковник Сергій Табаченко. — Від початку широкомасштабної війни ми отримали чималу кількість сучасних зразків міношукачів американського, канадського та німецького виробництва, канадські костюми сапера ЕОD-9 та цілу низку іншого майна інженерної служби, яке вже допомагає нам у бойовій роботі та за яке ми щиро вдячні.
За словами досвідченого інженера, міношукачі — це насправді найкращі зразки, що перебувають на озброєнні інженерних військ армій НАТО. Як порівняти зі старими радянськими металошукачами, це — небо й земля. Вони зручніші та простіші у використанні, мають кращі тактико-технічні характеристики. Зокрема набагато меншу вагу, що неймовірно полегшує роботу сапера, який не несе зайву вагу. Крім того, вони мають можливість пошуку різних видів металу та є дуже чутливими, що дає змогу вести пошук на більшій глибині.
Що стосується костюмів для проведення робіт, пов’язаних із боротьбою із саморобними вибуховими пристроями, то їх також важко порівнювати з вітчизняними зразками. По-перше, вони вдвічі легші й набагато зручніші, завдяки чому такий костюм сапер може вдягнути й потім зняти із себе самотужки, а не з допомогою двох інших військовослужбовців. Костюми мають радіозв’язок, вбудований кондиціонер, підсвічення та інші небачені раніше українськими саперами опції, що набагато спрощують важку саперну працю.
Якщо вже говорити про допомогу західних партнерів, то ще однією номенклатурою, що отримала інженерна служба Повітряних Сил від союзників, стали американські протитанкові міни. Це сучасні протибортові міни виробництва вже XXI століття, що перебувають на озброєнні армій країн НАТО. Вони у порівнянні з радянськими зразками мають набагато меншу вагу й водночас більшу пробивну здатність, швидко встановлюються та легко прицілюються.
Другим за ступенем важливості завданням, покладеним на інженерну службу у Повітряних Силах, є фортифікаційне обладнання позицій підрозділів. Основним проявом цієї роботи в умовах війни є обладнання споруд для захисту особового складу та військової техніки. Мова про укриття.
— За вже понад вісім місяців, що минули від початку російського вторгнення, наші інженерні підрозділи обладнали сотні й сотні укриттів різного розміру та призначення, — продовжує розповідь офіцер. — Це і обладнання фортифікаційних споруд промислового виготовлення, і укриття, зроблені безпосередньо у військах за допомогою різноманітних матеріальних засобів: лісоматеріалів, плит перекриття, бетонних блоків, контейнерів тощо. Словом, з усього, що згодиться для того, аби люди й техніка були насправді захищені від ракетних, авіаційних та артилерійських ударів ворога.
Звичайно, найбільша робота щодо обладнання фортифікаційних споруд випала на початок великої війни й була проведена наприкінці лютого – у березні. Втім, і сьогодні це питання є актуальним, адже в разі руйнування якихось споруд особовий склад повинен мати місце для подальшого виконання завдань за призначенням. Тож не зупиняються інженери й зараз — на дев’ятому місяці широкомасштабної війни.
— Роботи багато, а на словах багато не розкажеш, — усміхається інженер. — Постійно насипаємо гірки для радіолокаційних підрозділів та зв’язківців — зенітникам ми не потрібні: вони відпрацювали й миттєво змінили позиції, а для локаторників та зв’язківців потрібні підвищення на місцевості, тож постійно працюємо в їхніх інтересах. Витрачається багато мотогодин, перекидаються тисячі кубометрів землі, словом, ніякої романтики, тільки важка праця, непомітна для стороннього ока, але необхідна для кінцевого результату бойової роботи. Зате точно можу свідчити, що досвід у наших хлопців уже такий, що ці гірки для РЛС обладнуються у найкоротші терміни, перекриваючи всі мислимі й немислимі строки й нормативи!
Гірки, укриття, окопи, бліндажі, перекриті щілини — роботи в інженерів насправді дуже багато. А крім того, що потрібно обладнати всі ці фортифікаційні споруди, їх ще й необхідно надійно замаскувати. Тут варто знову подякувати західним партнерам за допомогу, адже протягом останніх місяців від них отримано близько 300 комплектів маскувальних засобів американського виробництва. Є, звісно, й сотні, якщо не тисячі волонтерських сіток, за що — безмежна вдячність небайдужим українцям і українкам, які від малого до великого плетуть їх. Але промислові заокеанські зразки, звичайно, є засобом маскування зовсім іншого рівня. Вони дуже легкі, мають у комплекті підпірки, можуть монтуватися для укриття різних видів споруд та техніки в різних конфігураціях, адже швидко зшиваються та розшиваються. Матеріал, який не горить і не гниє, має велику щільність та є двостороннім — під різний колір місцевості. Усі ці маскувальні засоби видані у війська, і звідти вже є багато схвальних відгуків.
Ще одним завданням маскувальної справи є виготовлення макетів озброєння та військової техніки.
— Був випадок, не будемо конкретизувати, де й коли це відбулося, але — це було, — розповідає полковник Сергій Табаченко. — Виготовлений з деревини макет «Бука» був встановлений на хибній позиції й був уражений російською ракетою. Так виріб, на виготовлення якого пішло кілька тисяч гривень, забрав із собою в небуття ворожу ракету вартістю в мільйони доларів.
Як розповідає офіцер, цей та інший макет військовим надала одна з приватних компаній — виготовила їх спеціально для зенітників. І один із них спрацював!
Взагалі, макети ОВТ виготовляються самотужки в усіх військових частинах. Макети ЗРК «Бук», С-300, зенітних установок та різноманітних РЛС є у кожній бойовій частині. Відверте кустарництво, яке, втім, з висоти скидається на справжню техніку чи подекуди на справжні шедеври макетної інженерії, — вони різні, але кожен виконує свою функцію, і робота з поліпшення моделей триває. Як триває в цілому щоденна копітка праця інженерної когорти Повітряних Сил, що сьогодні відзначає своє професійне свято — як і всі, у строю, як і всі, крокуючи до Перемоги.
