Сьогодні — він командир 431-й окремого батальйону безпілотних систем: зграї, яка воює за принципом «не числом, а інтелектом». АрміяInform він розповів про те, як народжується культура, в якій ніхто…
У цивільному житті Сергій — успішний спортсмен, майстер спорту України з вільної боротьби, призер та переможець чемпіонатів України, дитячий тренер у спортивній школі в Рівному. Тепер він — досвідчений воїн-десантник з позивним «Ваха», навідник самохідної артилерійської установки. Сергій служить у ЗСУ вже понад три роки і нині дає відсіч російському агресору на Харківському напрямку. Детальніше про свою службу в бригаді Сергій розповів кореспонденту АрміяInform.
Як для вас почався день 24 лютого?
— У день повномасштабного вторгнення я завершував курс навчань навідника, опановував нову військову професію. Та вже 26 лютого був на фронті, приєднався до своєї бригади.
Чи допомагає у службі спортивна підготовка?
— На війні важливіше бути більш стійким психологічно, а не фізично. Я гадаю, спорт допоміг мені стати морально сильним, витривалим, а також дисциплінованим, дотримуватися режиму, долати навантаження бойових виїздів.
Як ви і ваш підрозділ діяли під час звільнення населених пунктів на Харківщині?
— У нас було тактичне завдання — виявлення ворожих вогневих позицій. Після його виконання ми здійснили вдалу контратаку. Певні дії потребують повного режиму тиші для здійснення успішних військових операцій. Після перемоги зможемо розповісти багато цікавого. Наші воїни справді найкращі, деякі моменти викликають захоплення відвагою та професійністю моїх побратимів. А ще ми справжня команда, — пояснює Сергій.
Чи важкі умови побуту на фронті?
— Буває різне, але ми витримуємо. Можливо, після перемоги буду згадувати все та приїжджати до місць, де були артилерійські бої, навіть я б сказав дуелі. Буду зустрічатись із побратимами і довго-довго сидіти біля вогнища, згадуючи ті миті життя, коли все було в руках Бога.
Чи є момент, який найбільше вразив і запам’ятався?
— На мої іменини я відпочивав, коли зранку нас розбудив артилерійський обстріл. Снаряди лягали близько від нас, і я зрозумів, що не тільки Бог є на світі. Поруч зі мною є і мій янгол-охоронець. Не пам’ятаю, який то вже за ліком день народження в нашої батареї. Дякуючи нашому досвідченому командиру «Скорпіону», ми не зазнали втрат і продовжуємо бити російських окупантів.
Ви — батько двох синів. Як діти ставляться до вашої служби?
— Звичайно, вони пишаються мною і водночас сумують. Не вистачає дітям батьківської любові, вона не така, як материнська, мабуть… Коли моя мати питає старшого онука, якому десять, що ти хочеш на день народження, він відповідає: «Хочу, щоб тато приїхав на свято».
Чим будете займатися після перемоги?
— Після перемоги куплю кемпінг і буду подорожувати світом з родиною, попереду стільки цікавого, але зараз нам усім треба зосередитися на одному завданні — якнайшвидше вигнати окупантів із нашої землі!
