Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Можна вічно дивитися на те, як тече вода, як горить вогонь і … як наші воїни нищать ворога. З особливим запалом працюють артилеристи 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Серед них командир РСЗВ БМ-21 «Град» Іван.
Він має усі ті якості, які мають бути притаманні компетентному командиру бойової машини — вимогливість, відповідальність, дисциплінованість, а ще вміння зберігати спокій та тверезий розум у найскладніших умовах. Цього він вимагає і від підлеглих.
— Отримали від командування координати ворога, виставили необхідну кількість снарядів та відпрацювали по цілі. Ось така наша бойова рутина. Однак, щоб накривати влучним вогнем позиції ворога, замало самої удачі. Потрібна швидка реакція та навички, доведені практично до автоматизму, — пояснює Іван.
Командир бойової машини також говорить, що не менш важливо після виконання завдань оперативно змінити позиції, оскільки ворог завжди чатує на «снайперів великого калібру» і може обстріляти їх у відповідь.
— Запорукою успіху, як на мене, є злагодженість. Коли кожен знаходиться на своєму місці й відпрацьовує всі команди без зайвих пояснень. Мій екіпаж саме такий. Безстрашні, вмотивовані та справжні профі — це про них, — з гордістю розповідає про підлеглих морпіх.
Спостерігаючи за діями Івана, може здатися, що він у війську не один рік, але насправді чоловік один з тих, хто з перших днів широкомасштабного вторгнення попри відсутність будь-якого бойового досвіду став на захист рідної країни.
— Служив чи не служив, брав до рук зброю чи ні — то все пусте. Знаєте, як кажуть: хто хоче — шукає можливості, хто не хоче — шукає причини. Для мене, як і для тих, хто зараз поруч зі мною, важливо лише одне — якнайшвидше вибити рашистів з нашої землі й повернутися до рідних, — каже військовий.
Тому командир БМ-21 «Град» Іван на запитання про відпочинок між боями, лише усміхається у відповідь і каже: «У нас його нема». А навіть коли й трапляється трохи вільного часу, то артилеристи витрачають його на свою машину і озброєння, щоб ті завжди були в повній бойовій готовності до застосування за призначенням.
Фото Дмитра Завтонова
