Вона опублікувала його і написала лише одне слово: «вдома». За цим словом — три роки, десять місяців і один день чекання. Понад два роки…
Триває восьмий рік великого протистояння українського народу російській збройній агресії. 246-ту добу Україна звитяжно бореться за свою свободу, незалежність, за право бути вільною, за право жити. У цьому великому протистоянні з російським злом ми стали потужним плацдармом відстоювання світла над темрявою, добра над злом і цивілізації над дикістю, варваризацією та деградацією. Й ми в цій битві не на самоті…
У Хмельницькому благодійному фонді «Волонтери Поділля» сьогодні відбулась невеличка пресконференція, головним героєм якої став 43-річний доброволець з Великої Британії Тейлор (ім’я не справжнє. – Авт.). Він особисто пригнав в Україну позашляховик, куплений за донати небайдужих англійців, і вже завтра разом із джипом стануть до лав захисників Іноземного легіону ЗСУ.
Іноді чоловік повинен робити те, чого не хоче, але він мусить це робити заради інших. У такий спосіб ми підтримуємо добро і рятуємо людство
Волонтер благодійного фонду Віталій Підгайчук, представляючи спікера наголосив, що він особисто комунікував із командиром легіону, щоби той дав «добро», аби Тейлор розповів трішки про себе, про підтримку України й українців за кордоном, та що змусило добровольця ухвалити рішення їхати воювати.
− Наш гість приїхав учора, джип ми одразу відправили на СТО для проходження необхідного дообстеження, обслуговування і спеціального дообладнання. Уже завтра вранці, у супроводі нашого каравану волонтерської пошти, Тейлор поїде ним до місця розташування Іноземного легіону, що на передньому краї наших Сил оборони України, − наголосив Віталій.
Тейлор цікавий, позитивний, в міру емоційний, чітко розуміє, що і для чого він робить. На запитання про багаторічні методи і способи впливу роспропаганди викривити у свідомості світової спільноти справжні причини російського вторгнення в Україну, мовляв, це внутрішній громадянський конфлікт, він каже: я все добре розумію і знаю. Навів приклад: «Ось ідеш ти вулицею і бачиш, як б’ють чи ґвалтують жінку. Ти розумієш, що вона не твоя рідня чи подруга, ти її зовсім не знаєш! Але я, і будь-який порядний чоловік,обов’язково допоможе, захистить і в будь-який спосіб мусить покарати кривдника. Я нині тут, бо Україна сьогодні є оборонним рубежем демократії і свободи для всього цивілізованого світу».
Свобода України сьогодні – це свобода цивілізації завтра!
− Мені 43 роки, маю чималий досвід служби за контрактом у регулярній армії, брав участь у миротворчих операціях.Останні кілька місяців допомагав вашій країні як волонтер. Я маю прекрасну сім’ю, малих дітей. Коли повідомив їм, що їду в Україну воювати проти російських окупантів, вони плакали, запитували: «Для чого.., це далеко.., то не наша країна, не наша війна». Я сказав їм, що в Україні я битимусь за вас, за своїх рідних і близьких. Іноді чоловік повинен робити те, чого не хоче, але він мусить це робити заради інших. У такий спосіб ми підтримуємо добро і рятуємо людство, − підкреслив Тейлор. Він також додав, що не очікує побачити там нічого хорошого, адже добре знає, що таке війна. «Та я вмію воювати і міцно тримаю зброю. − Я готовий стати на захист України від деспотичної росії, яка наразі вбиває мирних мешканців в Україні, нищить тут цілі міста. Свобода України сьогодні – це свобода цивілізації завтра!
Професіонали завжди знайдуть спільну мову
Британський воїн-доброволець, відповідаючи на запитання про мовний бар’єр і пов’язані з цим незручності, сказав, що Бог веде його. І раз він довів його до України, до цього моменту, то поведе і допомагатиме йому далі.
− Професіонали завжди знайдуть спільну мову, а військові – поготів.Українські воїни – це супербійці, вашим відважним і героїчним військом сьогодні захоплюється весь світ. Перетинаючи польсько-український кордон, я потрапив у сильну зливу, і вирішив перечекати негоду на одній з заправок. Уявіть себе на моєму місці. Ніч, ви в чужій країні, яка захищаючись воює, не знаєте мови, навіть елементарного – як замовити каву, запитати про новини тощо. Раптом я зустрів своїх братів по зброї − українських військових Нам не потрібен був перекладач. Ми порозумілися, познайомилися, попили кави, жваво і цікаво поговорили. Вони розповіли про себе, я сказав звідки сам, куди і для чого їду, що везу. Після 20 хвилин нашого знайомства ми обмінялися контактами і після міцних обіймів розпрощалися як справжні старі й добрі друзі, − розповів Тейлор.
На завершення нашого знайомства доброволець з Великої Британії наголосив, що багато його земляків, друзів і знайомих у США, Австралії та багатьох інших країнах підтримують Україну в її визвольній війні.
− На цей Jeep збирали багато людей різних професій і статків, та це крапля в морі від того, що ви отримали вже і отримаєте ще. Найголовніше – Україна не сама, з вами весь демократичний світ!
P.S. Коли матеріал готувався до публікації, стало відомо, що Тейлору в одному з тату-салонів Хмельницького вже третю годину набивали Тризуб.
Фото автора і Віталія Підгайчука
