Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Сергій — офіцер полку зв’язку і радіотехнічного забезпечення імені В’ячеслава Чорновола.
— Коли рідні й друзі мене питають, чим я з колегами займаюсь на службі, відповідаю — забезпечую зв’язком тих, хто знищує російські ракети, літаки, гелікоптери, безпілотники з неба і з землі, — простими словами описує він свою роботу.
За його словами, військовий зв’язок прогресує дуже швидко, а аналоговий майже не використовується. З’являється нова цифрова апаратура, розвивається використання супутникового зв’язку.
— Наші зв’язківці їздять у закордонні відрядження, вивчають та опановують нові засоби, — розповідає Сергій. — На новий рівень виходить протистояння кіберзагрозам. Війна в інформаційному просторі, кібератаки — це реальність, з якою ми стикаємося під час виконання наших завдань. Декілька років тому це було як одиничні наміри ворога дошкулити нам. Тепер кібератаки на сервери та засоби військового зв’язку за інтенсивністю можна порівняти з артилерійськими обстрілами на передовій. Ворог обирає ціль і «довбить» її безперервно в кіберпросторі.
Зв’язківці швидко до цього адаптуються і навчаються відбивати такі атаки. Під час мобілізації лави полку поповнили чимало цивільних фахівців. Серед них — професіонали IT-сфери високого рівня.
— Їхня допомога посилює нашу стійкість. Це неоціненний обмін досвідом, — каже Сергій. — Наші айтівці вражають своїм сумлінним ставленням до військової служби. Вони прагнуть бути корисними, прагнуть наблизити перемогу і легко адаптувалися до армійського середовища.
Після початку повномасштабного вторгнення Сергій виконував завдання із забезпечення зв’язком командних пунктів і підрозділів Повітряних Сил ЗСУ в районі ведення бойових дій у Донецькій області. Командні пункти, органи управління, підрозділи зв’язку — важливі цілі для ворога. Відсутність комунікації і координації між командним пунктом і бойовим підрозділом — дуже серйозна проблема.
— Це означає, що авіатори, бойові розрахунки зенітних ракетних комплексів, радіолокаційних станцій не отримують інформації про обстановку в бойовому середовищі навколо них, наказів і розпоряджень. Вести бойові дії в такій ситуації дуже проблематично, — каже офіцер. — Тож наш підрозділ зв’язку робив усе можливе, аби зв’язок був стійким і безперервним, незважаючи на обстріли, ракетну небезпеку, погоду, втому та час доби.
Упродовж доби в районі виконання завдань могло бути до двадцяти повітряних тривог. Якщо б зв’язківці не працювали в цей період, то всі точно б залишилися без зв’язку.
— Наш підрозділ завжди доводив виконання завдання до кінця. Радіотехнічна розвідка ворога намагалася виявити розташування станцій зв’язку, а артилерія і авіація — знищити, каже Сергій. — Однак наших людей це не зупиняло. «Ми готові працювати безперервно й дві доби, щоб виконати завдання» — так говорили мені зв’язківці, які вже добу не відпочивали, забезпечуючи зв’язок. Всі «заряджені» на перемогу й успішне виконання завдань, — підсумував Сергій.
