У 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка чекають на готових повернутися після СЗЧ і гарантують справедливе людяне відношення. Про це розповів…
Сьогодні в світі вшановують капеланів — духівників, які покликані підтримувати людей у складних ситуаціях. Зокрема, й на полі бою. Адже нині капелан в українському війську — шановна і потрібна серед вояків та командування людина.
Відтак, серед тих, хто поверх священицького вбрання носить камуфляжний однострій та броню, сформувалися і певні професійні кодекси, продиктовані обставинами і реаліями професійної діяльності.
Таким переліком поділився із кореспондентом АрміяІnform військовий капелан Анатолій Кушнірчук.
З його слів, капелан ніколи не відмовить вам у розмові та у молитві за вас і вашу потребу. Вислухає, почує, спробує зрозуміти та допомогти.
Капелан ніколи не вирізняє, з якої ви Церкви. Він служить наставником і щирим співрозмовником для всіх деномінацій і конфесій, навіть для атеїстів.
Капелан ніколи не робить з Армії Церкву. Він є уповноваженим Церкви в Армії. Тим, хто прийшов на допомогу, закотив рукави і запитує у командування — «Чим Церква може допомогти вам тут?» Якщо в силі, то допомагає, якщо ні — то у молитві просить Бога прийти на допомогу Армії.
Капелан ніколи не бере до рук зброю. У нього зовсім інші завдання і цілі, ніж влучно стріляти. В Армії є достатньо військових, аби вправно і влучно стріляти з усіх видів зброї. Капеланів же в Армії — мало. Єдиним виправданням може бути лише випадок, коли капелан захищає свого підопічного пораненого (небоєздатного) воїна — схопитися за зброю і поцілити у бік ворога.
Капелан ніколи ніким не командує, але є частиною єдиної команди — Армії, у якій знаходиться і так само підпорядковується командуванню, як і всі інші.
Капелан ніколи не обговорює накази командування з особовим складом. Добрі накази, чи не дуже — це не завдання капелана їх обговорювати. Його завдання під час наказу — запитати особовий склад, чим капелан може допомогти якісно виконати наказ. Запитати і допомогти виконати.
Капелан ніколи не розголошує про душевні, таємні розмови тих, хто прийшов до нього на сповідь, з іншими. Навіть коли просить командування, ВСП, прокуратура, суд. Капелан завжди мовчить, чим зберігає надзвичайну довіру до нього і до капеланів в цілому.
Капелан ніколи не здивується від того гріха, який ви вчинили і про який йому розкажете, щиро відкрившись. Ніколи не осудить, а спробує допомогти вам з отриманням Господнього прощення, примирення з ближніми та супроводі в щирім бажанні більше так не чинити.
Капелан ніколи не може казати на «чорне», що то «біле». І, навпаки. Покликаний говорити правду завжди. Капелана легко обманути, але коли виявиться правда, яку приховували — капелан все зрозуміє, ні слова докору чи осуду, лише радість від того, що правда перемогла.
Капелан ніколи не живе 100 років. Він — смертний, як і всі військові, цивільні. Єдине, що на похованні капелана всі кажуть йому «Ще побачимось у Домі Отця Небесного!»
Капелан — це не тільки про смерть, поховання, вшанування, кладовища. Капелан — це ще вінчання, священнодія хрещення, священнодія молитви за новонароджених, молитва освячення житла, місця роботи, настанова та мотиваційне слово на офіційних заходах тощо.
Капелан ніколи не буде «затягувати» вас у свою Церкву, виконувати церковні порядки, традиції. Але він залюбки направить вас до Церкви за вашим бажанням. Знайде адресу, допоможе доїхати до неї в неділю. Навіть якщо ви попросите допомогти вам з Церквою, яка є іншою деномінацією, ніж з якої сам капелан.
Капелан ніколи не служить один. І, хоча здається, що він — один на весь батальйон чи бригаду, за ним стоїть уся його Церква і Бог. А це багато людей, і Всемогутній Бог, який оберігає у важких ситуаціях і дає перемогу у бою з ворогом.
Ніколи не просіть у капелана те, що він ніколи не виконає.
Фото з архіву Анатолія Кушнірчука
