Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Недарма гвоздика вважається символом смерті та трауру. У цьому переконаний і розрахунок 122-мм самохідної артилерійської установки 2С1 «Гвоздика» окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. За командою «Триста! Тридцять! Три!» воїни регулярно надсилають свої «квіти смерті» ворогу, майже не лишаючи їм жодного шансу.
Командир гармати Пилип розповідає, що з першого дня широкомасштабного вторгнення його розрахунок виконує бойові завдання на Херсонському напрямку та ефективно вражає ворожі цілі.
— Коли були під Херсоном, траплялося, що з однієї установки випускали по 200-300 снарядів за день. Місяці зо два тому працювали разом з іншою бригадою на напрямку. Розрядили два боєкомплекти, з першого пострілу потрапили в ціль. Потім рвали кігті звідти, бо ті почали на нас кидати 120-мм міни, — згадує військовий.
На цій війні його розрахунок — його віддушина, адже разом вони вже два роки. За їхніми плечима вишколи на полігонах та спільні навчання.
— У нас налагоджена взаємодія, все відпрацьовано. У роботі на САУ все взаємопов’язано і результат залежить від кожного — механіка чи заряджаючого. Розрахунок налічує 4 людини, і дуже важливо, аби кожен у розрахунку міг замінити іншого, — розповідає армієць.
За цей період хлопці також відпрацювали до автоматизму механізм дій.
— Отримуємо завдання знищити ціль, виїжджаємо, відпрацьовуємо і ховаємось. Цілями «квітки» є піхота, техніка, бліндажі та склади ворога. Перший постріл пристрільний, далі йде коригування.
Саме з коригуванням артилеристам допомагає взаємодія з аеророзвідкою. Це дозволяє точніше спрямувати артилерію на окупанта, і, як наслідок, отримати купу спаленої ворожої техніки.
— Завдяки їм ми робимо так звані довороти, наприклад, опускаємо чи підіймаємо ствол, повертаємо башту вліво чи вправо. Це допомагає зробити постріл влучнішим, а нам — бути результативнішими.
Зі слів Пилипа, «Гвоздику» він вважає ефективною, утім, каже, що хотілося б спробувати ще польську САУ «Краб» у дії.
— «Краби» відрізняються своєю влучністю, надійною бронею, та й калібр у них побільше, — посміхається військовий.
Нині артилеристи на півдні України щедро «дарують» букети окупантам та обіцяють, що свою бойову роботу виконуватимуть блискавично для якнайшвидшої перемоги.
— Варто розуміти: сьогодні війна не закінчиться, ворог серйозний, треба багато докласти сил, розуму та витримки, аби здолати його. Держава довірила нам найдорожче — людей. Адже воює не техніка, воюють саме люди, — додав наостанок старший офіцер батареї «Борода».
