Саме тут, у майстерні батальйону безпілотних систем Black Sky 3-ї бригади оперативного призначення НГУ «Спартан», пошкоджені НРК отримують друге життя, а нові — проходять модернізацію…
«Сприяти тому, щоб українці мали як здатність виживати, так і здатність боротися з війною та зрештою виграти її, є значущим», — наголосила Командувачка Норвезької національної гвардії генерал-майор Елізабет Міхельсен. Про це повідомляє Генштаб ЗС України.
Під проливним дощем і в густому тумані українці тренуються окопувати позиції під наглядом норвезьких інструкторів. Триває операція «Інтерфлекс». За п’ять тижнів електриків, вчителів та айтішників перевтілять у піхотинців і скерують прямо на український фронт.
— Таких мотивованих солдатів я ще не зустрічав. Вони ставлять лише актуальні питання. А їх у них чимало, — каже один із норвезьких інструкторів, які тренують українців.
Ми знаходимося в сільській місцевості. Посеред пасовиськ овець і мальовничих цегляних садиб українські військові розбили тимчасовий табір на невеликій лісовій галявині. Вони розпочинають перші польові навчання. Зараз вони вчаться окопувати позиції, щоб вміти захищатися від артилерійських обстрілів.
Українських військових навчають близько 70 норвезьких інструкторів, які походять із так званих Сил швидкого реагування, з механізованого батальйону «Телемарк» бригади «Норд» Сухопутних військ Збройних Сил Норвегії.
Усю норвезьку складову й норвезькі зусилля, які є частиною більшої операції під назвою «Інтерфлекс» і здійснені за британською ініціативою, очолює Норвезька національна гвардія.
Окрім Великої Британії та Норвегії, у навчанні беруть участь інструктори з інших скандинавських країн, а також, зокрема, з Канади та Нової Зеландії.
Мета — зміцнити стійкість української оборони та сприяти розбудові збройних сил. Цієї осені підготовку пройдуть 10 тисяч військових. Наступного року планується навчити ще 19 000. Тоді інструктори з Норвезької національної гвардії також візьмуть на себе норвезьку частину навчання.
«Сприяти тому, щоб українці мали як здатність виживати, так і здатність боротися з війною та зрештою виграти її, є значущим», — наголосила Командувачка Норвезької національної гвардії генерал-майор Елізабет Міхельсен під час візиту до норвезьких інструкторів.
Командувачка Норвезької національної гвардії генерал-майор Елізабет Міхельсен відзначила спільні риси між тим як воюють українці і тим як побудована структура Норвезької національної гвардії у Норвегії.
— Система української оборони будується територіальними силами, подібними до норвезького національної гвардії, крім інших сил, які вони мають. Через війну в Україні ми отримали підтвердження важливості територіальних сил, які є загальнодержавними, володіють знаннями місцевості та знають людей, можуть воювати та захищати там, де вони мешкають, — каже генерал-майор Елізабет Міхельсен.
Також Командувачка Норвезької національної гвардії була зворушена зустрічами з українськими воїнами.
—– Дуже сильно зворушує зустріч з українськими військовим, які, як ми знаємо, борються за життя. Це люди, про яких ви знаєте, що попереду у них велика і важлива місія. Важливо, щоб через навчання ми давали їм найкращу можливу основу для ведення битви, яка є важливою не лише для України, а й для решти західного світу, — наголосила Командувачка Норвезької національної гвардії генерал-майор Елізабет Міхельсен.
«МакГрегор» — один із тих, хто усвідомлює важливість цієї місії. Зазвичай він працює в медіаіндустрії. За віком він десь у середині своїх двадцятих. Він родом із містечка на заході Україні. Пройшов строкову службу в Збройних Силах України, але в бойових діях не брав участі. До того як в його країні була війна.
— До армії я працював волонтером і жертвував гроші на армію. Багато хто в Україні це робить, — каже він.
Зараз він у Великій Британії, щоб навчитися бути військовим. Він провів ніч в окопі з брезентом на голові.
«МакГрегор» говорить тихо, але твердо. Він повторює, що вдячний і за обладнання, і за навчання, і що він має намір максимально використати своє перебування у Великій Британії.
Особливо вигідним він відзначає обмін досвідом між українськими та норвезькими інструкторами:
— Разом обговорюють і діляться з нами тим, що придумали. Усе, чого тут навчимося, ми використаємо, коли повернемося в Україну. Ми будемо боротися за нашу незалежність і викинемо окупантів, — каже «МакГрегор».
«МакГрегор» разом з іншими українськими військовими вже показав непоганий прогрес. Вони ось-ось закінчать перший із п’яти тижнів.
За цей час вони повинні пройти через усе, через що проходить норвезький новобранець протягом усього періоду навчання:
— Ми адаптували британську схему навчання, яку поєднали з норвезькою, а потім стисли її, — каже Ларс, який є другим командиром норвезьких інструкторів.
Вони повинні пройти міжнародне гуманітарне право та базове поводження зі зброєю. Вони навчаться маскуватися, виявляти цілі та з часом будуть на полі.
— Ми повинні надати достатньо знань, щоб мати можливість вижити їм самим і знищити ворога. Те, що вони дізнаються тут, має відповідати тому, що вони незабаром зустрінуть в Україні, — каже Ларс.
Ларс каже, що навчальна програма пропонує вимогливий баланс. Українці повинні навчитися справлятися зі стресом і тиском, але вони також повинні мати достатньо сил, щоб отримати знання. Це називається регулюванням навантаження.
— Якщо ми тут помилимося зі схемою, то це означає, що потім загине більше людей. Ми маємо відповідати рівню підготовки, — каже він, і каже, що інструктори часто нагадують один одному, що один день викладання — це ще один день ближче до війни.
«МакГрегор» теж добре знає, що війна наближається. Трохи більше ніж за чотири тижні він відправиться на фронт. Як піхотинець. Але він не боїться.
— Я не боюся, тому що маю підстави брати участь у війні. Мої друзі та родина страждають через це, і я також переживав смерть друзів. Я не хочу, щоб вони більше страждали, і я хочу, щоб ми жили у вільній незалежній Україні, як і раніше, — каже «МакГрегор».
