Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Оптиміст і мрійник, завжди усміхнений, надзвичайно ввічливий, турботливий і чуйний. Таких, як Костянтин, важко уявити у військовому однострої зі зброєю в руках — ніяк це не в’яжеться з його миролюбною суттю та поглядами на світ. Але, попри вражаючий дисонанс, він сьогодні боронить Україну від рашиських загарбників у складі одного з підрозділів морської піхоти.
До початку широкомасштабного вторгнення Костянтин чимало подорожував завдяки своїй професії. А він — відомий міжнародний спікер, бізнес-тренер і консультант із розкриття талантів і потенціалу людей. Чоловік побував у 42 країнах світу та провів сотні заходів і виступів для декількох сотень тисяч осіб у різних куточках планети. Але найбільше йому подобалося працювати саме з дітьми — вони завжди тягнулися до нього, до того, хто бачив їх насправді особливими і талановитими.
— У мене є друг з Брукліна Бернард. Він учитель із 40-річним стажем. Якось він розробив програму розкриття талантів для підлітків, аби допомогти їм знайти себе на роздоріжжі дорослого життя. Я загорівся цією справою. З того часу моя мета — робити дітей щасливими. Для цього достатньо повірити в них і змусити їх також повірити в себе, — розповідає Костянтин.
Нерідко, працюючи з дітьми, він ловив себе на думці, що починає, як і вони, мислити картинками. Поділився цим із другом-художником, який одразу підхопив ідею та запропонував Кості описати все, кожен малюнок, словами, аби перенести його на папір. Так і виник їхній тандем, у результаті якого з’явився надзвичайно популярний як серед дітей, так і серед дорослих комікс «Супергерой в кожному з нас».
Здавалося, у чоловіка було все — улюблена справа, гарний дохід, кохана дівчина, з якою познайомився під час роботи в Монголії, але раптом у його життя ввірвалася війна. Що робити? Збирати речі і їхати в одну з країн, де вже вдалося побувати і були знайомі? Спокійно чекати, як розвиватимуться події далі? Ні, зібрати невеликий рюкзак і піти добровольцем. Адже можна кого завгодно обманювати нісенітницею про вибір, тільки не себе.
— Насправді, я розумів, що мого військового досвіду, який здобув ще за радянських часів, замало. Та й фізичний стан після жахливого ДТП, в яке я потрапив наприкінці 2017-го, бажав кращого. Але відчував, що можу щось змінити, на щось повпливати, тому й став у стрій з іншими воїнами, що прагнуть захистити своє майбутнє від кривавих зазіхань ворога, — пояснює Костянтин.
Так він потрапив до морської піхоти, де побратими підхопили його авторський псевдонім MalKoNi. Чи змінив час проведений на війні цього інтелігентного мрійника? Однозначно ні. Навпаки, це Костянтин якимось дивом змінює оточуючих, немов заряджаючи їх своєю внутрішньою силою та позитивом.
— Я так само люблю людей, надихаюся їхніми талантами, ніколи не лаюся, бо вірю — що посилаєш, те й отримуєш, багато спілкуюся і намагаюся поєднувати творчість із суворими реаліями війни. Наприклад, наразі працюю над мультфільмом і черговою книгою. Навіщо? Щоб залишатися вірним собі, щоб і надалі робити дітей хоч трішки щасливішими, — пояснює морпіх.
Ось так війна, яку нав’язана Україні рф, мов нерви, оголила людські душі. І навіть ті, чиї ідеали і бажання аж ніяк не були пов’язані з жорстокістю війни, не змогли залишатися осторонь.
— Я не жалкую про свій вибір. Єдине, що засмучує — це розлука з коханою. Ми не бачилися понад рік, спілкуємося лише через інтернет, але й цього вистачає, щоб зрозуміти — тебе люблять і чекають. А що ще потрібно для повного щастя? — жартома запитує MalKoNi.
Сьогодні Костянтин разом із побратимами крок за кроком відвойовують території нашої держави на південному напрямку, і, попри втрати й нелегкі умови, він залишається мрійником-ентузіастом.
— Знаєте, як це не дивно, але саме на війні легко повірити в дива. Вони абсолютно різні, маленькі і великі, значущі й не дуже, але саме з них ми й складаємо, мов пазл, нашу перемогу.
Фото з особистого архіву Костянтина
