Стабілізація та повільне відновлення 2024 рік — третій рік широкомасштабної війни — минув під знаком стабілізації української економіки. Після падіння…
росія у своїх пропагандистських передачах і шоу постійно намагається нав’язувати нам свої стереотипи. До прикладу, назва «Україна» нібито походить від слова «окраїна» або, як зручніше було би сказати російському карликовому диктатору, «Украину придумал Ленин». Отож розпочнімо топ найпоширеніших фейків.
Улюблена пісня рашистів: «Украина — бездержавная нация»
Один із головних «китів», на якому намагаються втримати свою пропагандистську політику наші вороги, це те, що вони мають конкретну претензію на спадок Київської Русі. Міф, котрий зараз активно поширюється, нібито після взяття ханом Батиєм Київської Русі її центр із Києва перемістився до Москви. Але на той час це був центр Золотої Орди, що апріорі свідчило про те, що слов’янам туди дорога зась. Не треба мати освіти історика, аби зрозуміти, що було б із представниками слов’янської державності, якби вони перебували на території Золотої Орди як правителі аж до появи козаків.
У часи СРСР радянська історіографія докладала всіх можливих зусиль, аби люди вважали, що після 1240 року середньовічна історія Києва закінчується. Але Велике князівство Київське існувало аж до 1470 року. Останнім великим князем київським був Семен Олелькович. Його влада поширювалася на Київ, сучасне Правобережжя, Сіверщину й Лівобережжя аж до річки Самари. До того ж князівство карбувало власну монету, мало окреме військо, а сама резиденція великого князя була в Київському замку.
Польська панщина й «вєлікіє спасітєлі рускіє»
Протягом століть російська пропаганда розповсюджує фейк про те, що українці — це народ кріпаків, нас били й убивали. Це пряме гасло для комуністичних класових теорій, де до уваги брали лише нижчі верстви населення. Такий міф було створено для того, щоб ми думали, що українці не мали власної історії, поки нас не ощасливив «старший брат».
Однак у кращих кацапських традиціях історичні факти, що для них незручні — стираються. Союз із литовцями й поляками для нас — це не польська панщина чи ганебна залежність. Проте то був взаємовигідний союз, більшою мірою проти орди та тевтонців.
Велике князівство Литовське повністю прийняло нашу спадщину, починаючи з мови й закінчуючи законами. Також варто згадати Дмитра (Байду) Вишневецького — засновника першої Січі. Він був потомком як Рюриковичів, так і Гедиміновичів, хоча останній рід часто вважають лише литовським.
Для українців у Речі Посполитій було надано багато привілеїв. Так, навіть польський король повинен був писати офіційні документи українцям лише нашою мовою. Саме українська шляхта була найбагатша й найчисленніша в державі.
Попри всі московитські фейки, навіть коли була польська й московська панщина, то перша була типовим європейським феодалізмом, а друга — фактичним рабством.
Яке значення для українців мала Переяславська рада
У 2022 році в Переяславі було знесено пам’ятник, встановлений на честь святкування 300-ліття «возз’єднання України і росії». Московитська пропаганда роками створювали фільми, реклами й книги, які детально описували, як правильно розуміти Переяславську раду.
Що ж відбулося насправді в далекому 1654 році? Ніхто ні про яке возз’єднання й не думав. Богдан Хмельницький просто шукав ситуативних союзників, аби протистояти Речі Посполитій. Для цього він вів активне дипломатичне листування з усіма довколишніми правителями: трансильванським князем, османським султаном, волоським і молдавськими господарями, Венеційською республікою й московським царем.
Сам гетьман очікував, що султан допоможе, але той був занадто зайнятий власними війнами й запропонував лише протекторат кримськотатарського ханства. Хмельницькому такий варіант не сподобався. І щойно московити про це дізналися, одразу примчали з грамотою про готовність взяти Військо Запорозьке під «царскай вєлічнасті руку».
На жаль, на той час Гетьманщина тільки створювалася й для того, аби інші європейські країни визнали її згідно з тогочасним міжнародним правом, Богдану Хмельницькому довелося піти на цей крок.
Проте все одразу пішло не так. Ментальна й культурна прірва між державами була занадто великою, щоб порозумітися. Підтвердження цього, крім поглядів на життя, — вони реально не могли зрозуміти один одного й запрошували перекладачів.
Річ у тому, що козаки звикли до європейського контексту та правової системи. Сам договір вважали тимчасовою угодою про співпрацю, тоді як кацапський представник у «найкращих традиціях східної диспотії» вважав це поглинанням козацької держави й добровільною передачею в руки царя.
Сама рада мало не зірвалася через те, що царський посол відмовився присягати від імені свого господаря про повагу до козацьких вольностей. І все ж після складного процесу переговорів було укладено «11 пунктів Богдана Хмельницького».
Далі всім відомо, що після смерті гетьмана його сину московити нав’язали липові статті нібито Переяславської угоди із суттєвим обмеженням козацької автономії, а затим шляхом низки підлостей, махінацій, насильств поступово поглинули Гетьманщину й зруйнували Січ.
Козацтво для «велікіх» — це розбійництво
Московити активно поширюють фейк, що козацтво почалося саме з Богдана Хмельницького, адже їм не вигідно розповідати про те, як до них, м’яко кажучи, «ходили» наші козаки. Це ж були люди, котрі тікали від панів у степи й були вільними. При цьому московити ігнорують факт, що ці біглі селяни змогли створити власну державу, вести успішне дипломатичне спілкування з європейськими країнами, розвивати економіку, науку, створювати й розвивати власний самобутній художній стиль і взагалі в Європі мати такий рівень поваги, що європейці порівнювали козацтво з лицарським орденом.
Скільки б московські пропагандисти не створювали й не розповсюджували фейки, український народ ніколи не дасть оркам хоча б наблизитись до нашої історичної й культурної слави. Наш народ завжди був, є і буде!
