Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Олексій Ровда працював у Донецьку в майстерні з ремонту техніки. Але це було, так би мовити, у минулому, довоєнному житті. У 2014 році, коли обласний центр окупували промосковські сили та російські найманці, він був змушений виїхати до звільненого українськими військами Краматорська. І вже на новому місці перетворити своє хобі на прибуткову справу — почав виготовляти клинки для армійців та ножі для використання у різних господарсько-побутових справах.
Роботи ножового майстра добре впізнавані. Особливо серед армійців. Адже багато військовослужбовців, які виконували бойові завдання на сході, або самі купували для власних потреб вироби Олексія, або ж отримували їх у подарунок від бойових побратимів.
І вже у 2022 році ножовий майстер із родиною став двічі переселенцем. Був змушений виїхати на Прикарпаття і розгортати виробництво знову, фактично з нуля.
І хоча не все обладнання вдалося вивезти з собою, виробництво на новому місці налагодили досить швидко. Майстер каже, що росіяни могли відібрати в нього обладнання чи приміщення, але не знання та любов до роботи. Через широкомасштабну війну авторська майстерня перетворилася на крафтову: тепер ексклюзивні ножі Олексій робить разом із родиною. Майстер виготовляє ножі, батьки працюють зі шкірою, а дружина допомагає з реалізацією.
Загалом, хвалиться Олексій, за ці роки він створив близько десяти тисяч ножів. Деякі з них унікальні, адже ці зразки навіть інкрустували коштовним камінням — у Краматорську над цим працював ювелір. За словами чоловіка, він вирішив орієнтуватися насамперед на український ринок, відновлюючи давні традиції національного клинкового виробництва.
Майстер додає, що на створення одного ножа може витратити від 5 годин і аж до пів року. Усе залежить від уподобань та побажань замовника. У пріоритеті залишаються замовлення від українських захисників. Олексій каже, що в моделях, які найчастіше обирають для себе воїни, практицизм і лаконічність ліній клинків та руків’я комбінується з високою якістю матеріалів, які він використовує для виготовлення ножів.

— В Україні тривалий час ножова культура як така не культивувалась. З 2014 року, коли через війну та попит військових почали засновувати майстерні по всій країні, цей аспект розвивається. І з точки зору конструювання та інженерії клинків, і з точки зору естетики такого роду продукції. Українські ножові бренди стають впізнавані й за кордоном, — говорить він.
До слова, в оздобленні лез та руків’їв Олексій досить часто використовує жовто-блакитну чи червоно-чорну кольорову гаму, лазерне гравіювання наших гасел, які нині відомі всьому світові. Такі клинки везуть й до сусідньої Польщі як подарунки тамтешнім волонтерам, які допомагають українському війську.
Відео Юлія Юзьків
Командир батальйону логістики 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади ДШВ ЗСУ підполковник Руслан Уманець розповів, як війна змінила логістику.
55-річний Іван із позивним «Вано» родом із Лебединського району на Сумщині, а до війська він долучився 3 червня 2024 року.
Технік комплексів АСУ, військовослужбовець
від 23500 до 53500 грн
Кам'янка-Бузька
Військова частина А4623
Водій, військовослужбовець
від 20000 до 120000 грн
Київ
20 окремий батальйон спеціального призначення
Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…