Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
Про оперативну ситуацію на фронті, загрозу з боку білорусі, ядерний шантаж кремля та мобілізацію в росії в інтерв’ю для медіаплатформи «Ми — Україна» розповіла заступник Міністра оборони України Ганна Маляр.
— Пані Ганно, розпочнемо з подій на фронті. Нещодавно Financial Times та інші видання писали про те що, у ЗСУ вже вистачає потуг для того, щоб повністю відбити правобережжя Херсонщини і сам Херсон. До того ж у рашистських пабліках ми спостерігали панічні настрої й істерію стосовно продовження нашого контрнаступу. Що на півдні нашої країни відбувається зараз?
— Я, до речі, днями повернулася з півдня, відвідала наші підрозділи, що нині перебувають в епіцентрі подій, про які ви запитуєте. Збройні Сили зараз активно діють по всьому фронту. І в рамках цієї операції є й наступальні, і оборонні дії. Ми впевнено, без зайвого ажіотажу в інформаційному просторі, звільняємо свої території.
У нас є дані про певну деморалізацію російських військ, причиною якої, власне, втрати ними раніше окупованих територій, зокрема — програші в Харківській області. Крім того, в окупантів є проблеми з особовим складом, точніше — із його якістю. Спостерігаючи за їхньою так званою частковою мобілізацією, ми бачимо професійний рівень і морально-психологічний стан новоспечених призовників. До лав «другої армії світу» зараз потрапили ненавчені цивільні особи, ув’язнені з чималими термінами позбавлення волі. Плюс підключають приватні військові кампанії. Тобто росіяни «здуваються».
Найбільше це помітно в російських підрозділах, що діють на півдні нашої країни. Вони зібрали там великі силі, аби стримувати наступальні дії й просування Збройних Сил України. Не завжди в новинах йдеться про тисячі звільнених квадратних кілометрів, утім, ми впевнено деокуповуємо наші території.
— Заклики гауляйтерів вивозити з Херсонської області своїх рідних до тимчасово окупованого Криму, — це наслідок успіхів нашого війська, чи, можливо, ворожа інформаційно-психологічна операція?
— Звільнення Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим — тверда позиція керівництва нашої держави і всього українського народу. Це розуміють у рф, тому намагаються закріпитися не лише на тимчасово окупованих після 24 лютого територіях, а й на раніше анексованому півострові. Публічно оприлюднені дані нашої розвідки свідчать, що вже навіть пересічні жителі пітера й москви розуміють, що поразки в цій війні їм не уникнути.
Ще яскравіше відчувають наближення фіаско так званої спеціальної військової операції окупанти й місцеві колаборанти — багато хто з них хоче покинути Крим і тимчасово окуповані території. Цей процес уже триває…
— Що відбувається зараз на тимчасово окупованих територіях, які настрої панують у наших громадян, що очікують визволення?
— рф готувалася до цієї війни заздалегідь, росіяни планували доволі швидко інтегрувати окуповані території до своєї системи державного управління, суспільного й культурного життя, освіти. Або, якщо по простому, — повністю знищити там українство. Аби прискорити ці процеси, вони встановили умовне кураторство російських міст над захопленими українськими територіями — керівники деяких суб’єктів федерації приїжджають туди й ставлять на керівні посади в окупаційних адміністраціях своїх людей, визначають, хто там займатиметься бізнесом… Я говорю зараз про Херсонщину.
Але, на відміну від подій у Криму в 2014 році, ми зараз бачимо дуже серйозний опір місцевого населення. Люди, що не покинули ці території й стали заручниками ситуації, не лише не співпрацюють із ворогом, а й чинять йому опір. Вони не користуються адміністративними послугами рашистів, не пристають на пропозиції отримати якісь пільги й подачки. Є, звичайно, поодинокі випадки колабораціонізму, ми знаємо прізвище кожного зі зрадників і документуємо їхні злочини проти України.
— Один із таких воєнних злочинів — це намагання вивезти якомога більше наших дітей до росії. Про організацію цього процесу, замаскованого під подорожі до Криму, Краснодара, Тули, Волгограда, зокрема, нещодавно говорив очільник Мелітополя — Іван Федоров…
— Я скажу так — чимало випадків, коли росіяни силою викрадають наших дітей і вивозять до рф. Утім, часто-густо вони вдаються до відвертої брехні — кажуть, що мають бажання лише оздоровити дітей десь на російських курортах і в санаторіях, а насправді не повертають їх назад. Тому я хочу, щоб усі наші люди, які перебувають на окупованій території і мають дітей, не приставали на такі «заманливі» пропозиції, адже дітей їм потім ніхто не поверне.
На доказ цього наведу мої недавні зустрічі із жителями звільнених Ізюма та Балаклії. До мене підходили наші жінки — кілька мам, у яких дітей у такий спосіб вивезли на територію росії. Вони й зараз не знають, де, у якому місті, за якою адресою перебувають діти, не мають жодного зв’язку з ними.
Про те, яка ціна цього «оздоровлення», ми неодноразово розповідали у ЗМІ. Крім того, росія невипадково прийняла закон про пришвидшену систему усиновлення наших дітей. Тобто, фактично, у вашої дитину в рф з’являться інші батьки.
Слід також згадати й те, що окупанти інтернували понад мільйон дорослих українців… Під час Другої світової війни таке робили фашисти і це вражає увесь цивілізований світ.
— Щодо ситуації на Сході, зокрема на Бахмутському напрямку… Останні кілька днів Президент України Володимир Зеленський у своїх зверненнях постійно його згадує… Отже, що там?
— На сході ситуація різниться, але епіцентр гарячих подій відбувається саме в місці, що ви вказали. Там зараз дуже складно… По деяких напрямках і областях ми намагаємось просуватися далі і нам це вдається. У Донецькій області ворог намагається здійснювати наступ, і ми вже два тижні про це прямо говоримо.
— Ви кажете про всю Донецьку область?
— Російське військово-політичне керівництво уже вп’яте визначило своїм військам термін, коли вони повинні повністю вийти на кордони Донецької області. Зараз у них в планах — до кінця місяця взяти Бахмут. І тому там відбуваються дуже гарячі бої.
Ворогу, який зараз перебуває на околицях міста, ми, тримаючи оборону, не даємо просунутися далі. Але не слід його недооцінювати… Попри те, що ми схильні кепкувати над росіянами, маємо усвідомлювати, що маємо доволі сильного противника. І сьогодні на Бахмутському напрямку ЗСУ роблять усе, аби його зупинити.
— І про наших військових… Які їхні настрої, бойовий дух?
— Ми з вами домовилися з 24 лютого говорити лише правду… І якщо чесно говорити про ті місця, де точаться тяжкі, виснажливі бої — там, на Сході, нашим воякам, звісно, потрібні моральна підтримка, психологічне розвантаження та фізичний відпочинок.
Усі, з ким я спілкувалася, попри ці складності, налаштовані повністю звільнити нашу Батьківщину від армії країни-терориста. Наші бійці стомлені, але незламні. Це їхня характерна риса… Немає нічого, що б могло зломити українського бійця.
— Що з підготовкою до зими наших військових, щоб їм було тепло і комфортно?
— Я постійно запитую в особового складу, що реально приїхало до них. Адже тут ми маємо доволі складну логістичну систему: багато з потрібного армії спочатку перетинає кордон, передається на склади… Потім рішення про розподілення майна приймає Головнокомандувач. Першочергово, звичайно, Командування Сил логістики ЗСУ забезпечує гарячі напрямки… Це не один день.
Станом на сьогодні: для тих, хто зараз на першій лінії, зимовий одяг закуплений і вже видається. Цей процес триватиме тиждень-два.
Не забувайте, що ми мобілізували сотні тисяч людей. Жодний виробник у світі немає на складах стільки зимової форми. Але ми законтрактували всіх виробників, котрі відшивають цю зимову форму за стандартами, що встановлені в ЗСУ.
Дещо ми закупили ще влітку, і воно, звичайно, вже доставлено. Решта відшивається й доправляється до України. Перший місяць нас запитували про бронежилети і каски, зараз ми настільки забезпечені, що маємо навіть певний запас. Така ж історія найближчим часом буде і з одягом.
— Канадський уряд послідовно підтримує Україну. Що із військового одягу ця країна обіцяє нам?
— Я кілька разів зустрічалася з Надзвичайним і Повноважним Послом Канади в Україні Ларисою Ґаладза-Кронін. На зустрічах йшлося про допомогу в зимовому обмундируванні. Потім це вийшло на профільний рівень… Уже є домовленості про декілька десятків тисяч пар взуття, курток. Впевнена, що будуть й інші домовленості… Переговорний процес триває.
— Що в нас із білоруссю? Як міністерство оборони, ГУР ставиться до останніх войовничих заяв Лукашенка?
— ГУР МОУ постійно моніторить ситуацію. Цей моніторинг вчасно передається до ЗСУ, які вже ухвалюють подальші рішення. Збройні Сили неодноразово заявляли, що готові до будь-яких сценаріїв. І я хочу нагадати, що в попередні тижні відбувались спільні навчання «Північний буревій», у яких брали участь Сили територіальної оборони ЗСУ, Національна гвардія України, Державна прикордонна служба й інші підрозділи МВС… Ми розуміємо, що росія керує повністю всіма процесами, котрі відбуваються в білорусі.
— Як Ви вважаєте, це психологічна операція чи насправді є загроза вторгнення з території цієї країни?
— Однією з їхніх тактик було розконцентрування уваги наших військ по всій лінії фронту, що становить 2500 км. На 1300 км з них тривають активні бойові дії. Дійсно, дуже складно розподілити зусилля наших ЗСУ по всій лінії фронту, і росіяни цим намагаються користуватися…
Утім, треба розуміти, що не може бути одного прогнозу розвитку війни, але наше завдання — прорахувати всі можливі сценарії…
— Хочу запитати про звичайних білорусів. Є повідомлення, що в білорусі вже начебто відбувається прихована мобілізація… Як Ви думаєте, вони будуть за цим спостерігати, як і за запуском ракет, чи десь крига скресне?
— На мою думку, росіяни і білоруси — це два різних за ментальністю народи. У нас є дані про ставлення і цивільних, і військових білорусів до теперішньої ситуації. Вона дуже відрізняється від настроїв росіян. Білоруси не хочуть тут воювати, вони не хочуть втручатися в цю війну, і вони, здебільшого, її не підтримують. Навіть військові не готові й не бажають виконувати накази Лукашенка.
Ми передаємо їм інформацію, як здаватися в полон. Ми гарантуємо їм належні умови й нормальне ставлення, як до полонених. І, власне, білоруські військові це нормально сприймають.
Лукашенко розуміє, якщо він зважиться на такий крок — це буде його фіаско…
— Який наразі рівень підтримки СВО у росіян? Дехто каже, що це насправді не 87–90, а насправді десь 50%. Що ви скажете з цього приводу?
— Ми досліджували, що відбувається в російському суспільстві. У росіян зараз шалений страх загинути в Україні. І це зменшує підтримку ними рішень кремля. Ви самі бачите, що потенційні призовники часто-густо самі пошкоджують цивільні і військові об’єкти. Вони розуміють, що територія України — це територія війни.
Але нам не слід плекати жодних ілюзій щодо зміни їхнього рабського світовідчуття, адже путін і досі при владі.
— Стосовно припинення мобілізації… путін промовляв, що дві третини вони вже набрали, тому більше не треба. Це блеф? Аби заспокоїти власне суспільство?
— Як ставитися до мобілізації в росії? Вони проводили приховану мобілізацію ще з квітня, тоді вдалося мобілізувати лише 17% від запланованого. Нині відбувається спроба зробити це більш організовано й масштабно. До цього треба ставитися серйозно, адже вони не планують зупинятися, у них ціль вся Україна. І спочатку знищити інфраструктуру, а потім захопити всю Україну. Але росіянам притаманні повний безлад, переляк, корупція, тож, думаю, здійснити мобілізацію, як вони планують, не вийде.
— А переговори? Я не про те, чи підемо ми на них, бо Володимир Зеленський сказав, поки путін президент, ми на них не підемо… Міністр оборони Туреччини Хулусі Акар заявив, що голова міноборони рф сергій шойгу нібито сказав йому в телефонній розмові, що підтримує «якнайшвидше припинення вогню» й початок переговорного процесу…
— росія сама загнала себе у пастку, з якої не може тепер вийти. Раніше більшість людей не вірили, що вона розпочне в Європі таку повномасштабну війну. Тепер вони розуміють, що країна-агресор програє в ній. Міжнародна спільнота переконалася, що українців не зламати…
путіну зараз треба хоча б якось вийти із цієї ситуації, аби зберегти своє обличчя. Понад 60 тисяч втрачених життів солдатів, мільярди коштів, котрі пішли на ракети, замість соціалки, відбудови росії. Вона стала для всього світу токсичною, такою, з якою ніхто не хоче мати справи… окрім тих, хто їй продає «шахеди». путін це усвідомлює. Тож він сподівається наштовхнути нас на перемовини і для цього піднімає ставки, руйнуючи нашу критичну інфраструктуру.
— Коли президент рф помре, нам варто сподіватися, що в кремлі щось зміниться? Чи колективний путін ніколи не помре?
— Головне, що має розуміти наше суспільство, — після нашої перемоги, яка обов’язково буде, росія нікуди не зникне. Це споконвічний ворог України. Наша Батьківщина приречена бути сусідкою цієї недоімперії. Коли помре цей путін — прийде інший. Навіть якщо злочинна федерація розпадеться, якась її імперська частина продовжуватиме зазіхати на нашу територію та історію.
По-перше, після Перемоги ми приречені перетворитися на державу, що завжди, у будь-яку мить, готова відбити ворожий напад… Лише це може стримати росію. Ми повинні перейти на військовий режим існування, мати високопрофесійну армію, сучасні види озброєння, готовність кожного громадянина стати на захист України.
По-друге, наша економіка стати такою, аби наш північний сусід не міг її підірвати.
По-третє, це союзи й домовленості з іншими державами… Ви самі бачите, що без допомоги наших західних партнерів, нам було б вкрай важко вистояти. У нас є дух, у нас є опір, є професійність, але нам потрібна зброя. Тому ці три компоненти головні, якщо ми хочемо, аби Україна існувала.
— До речі зброя — про допомогу щодо неї з боку наших партнерів не завжди можна говорити…
— Допомога. Я би ділила цю історію на кілька етапів. Коли партнери зрозуміли в перші тижні, що ми встояли і будемо битися до кінця, тоді назріло перше рішення, що нам треба допомагати серйозною зброєю. Другий етап — Буча, Ірпінь. Це було варварство, котре і в середні віки вразило б увесь світ… І третій етап, коли країни зрозуміли, що на Україні путін не зупиниться. Ми це донесли, і світ це усвідомив. Підтримка йде і дуже важлива, дуже корисна.
— Про «шахедів» ви згадували, це іранські безпілотники, які рф іменує «геранью». Ми навчилися з ними боротися?
— Ми вчимося, і в нас уже непогані результати. Протиповітряна оборона щодня звітує про те, що «шахедів» збито.
— Скільки ракет залишилося в росіян? Нещодавно йшлося, що в росіян їх наразі ще приблизно 600.
— Ну високоточних — ще менше… Але інших ще достатньо багато. Давайте не забувати, що вони 30 років готувалися до цієї війни. Прикро, що багато ракет, які певні уряди передали росії, зараз руйнують наші міста і села, нашу інфраструктуру. Чому це сталося — на це питання нам треба буде знайти відповідь.
— Стосовно ядерної тактичної або стратегічної зброї. Михайло Подоляк, радник Офісу Президента, заявив німецькому виданню про низьку вірогідність її застосування росією… Що про це думають у Міністерстві оборони?
— Дуже чутливе й складне питання. Ми дотримуємося позиції обережно говорити про це. росія веде дуже потужну пропагандистську війну. Шантажуючи застосуванням ядерної зброї, вона намагається психологічно зламати західний світ.
Нас із вами залякати неможливо. Ми будемо до останнього відвойовувати свою землю й кувати Перемогу. Кожен на своєму фронті — хтось на передовій, хтось у тилу. Захід в іншій ситуації… Нам не слід танцювати під рашистську пропагандистську дудку й самим своїми страхами нагнітати ситуацію. Ми у спілкуванні з партнерами пояснюємо їм, що така російська риторика лише для того, аби зламати їх. Але, це війна, може трапитися будь-що…
— На початку нашої розмови Ви розповідали, що будь-яка заява в умовах інформаційної війни має бути обдуманою — аби не було так, що хтось не те сказав, не те показав…
— Це нині — один із найбільших викликів для нашого суспільства. Українцю неможливо заборонити говорити. Ми вільні люди, у нас країна взірцевої свободи слова. Я вам скажу більше, це я вперше заявлю публічно. Західні партнери вражені тим, що ми не вводимо військову цензуру. За всіма правилами війни, вона повинна вводитися. Але українське суспільство намагається вижити, зберігши свободу слова і не зашкодити ЗСУ. Звісно, іноді відбуваються казуси. Ми намагаємося проводити постійно розмови із суспільством. Українці це розуміють і вже притримуються цього.
Цивільній людині часто-густо тяжко розуміти, чому якась інформація може комусь нашкодити. До прикладу, інформація про полонених… Це інформація, яка підлягає повній секретності. Ми постійно намагаємося донести людям, що не треба викладати фото і писати пости, що ця людина в полоні, допоможіть.
Усі, хто в полоні, вони в нас є у списках. ГУР та координаційний штаб ведуть цю роботу. Ми знаємо все і про кожного. Якщо вам здається, що це не так — напишіть у МОУ чи в ГУР.
Зараз скажу дещо дивне — ви шкодите тій людині, про пошук якої пишете на своїх сторінках у соціальних мережах, і, отже, підвищуєте ставку на його обмін.
Якщо до оприлюднення ми могли один на один обміняти, то після оприлюднення це складніше зробити. Нам доводиться про людину, яка стала публічною, домовлятися окремо… Самі полонені просять на це зважати.
Враження ворожої бронетехніки здійснили бійці 25 окремого штурмового батальйону 47-ї бригади.
Президент Литви Гітанас Науседа закликав поставити за мету допомогти Україні виграти війну з рф, відзначаючи 20-ту річницю вступу країни до НАТО.
Боєприпас вагою 250 кілограмів був знайдений на городі біля одного з будинків після чергового обстрілу російською армією прикордонного села Руська Лозова.
З початку діяльності Державного оператора тилу (ДОТ) шість нових українських виробників стали постачальниками речового майна для ЗСУ.
Внаслідок падіння ракетних уламків травмовано 15-річну дитину, яку госпіталізували.
Аеророзвідка прикордонників Херсонського загону продовжує виявляти та знищувати російську техніку.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…