У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
75 років тому, 21 жовтня 1947 року, репресивні органи срср депортували до Сибіру та Казахстану близько 80 тисяч українців. Примусове переселення з рідної землі на чужину — один із воєнних злочинів, який коять рашисти і нині. Відповідні факти фіксують правоохоронні органи України, міжнародні правозахисні організації та ЗМІ.
19 жовтня 2022 року російський диктатор путін підписав нікчемний указ про запровадження воєнного стану на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей України. Його виконання російськими окупаційними органами влади також передбачає примусове переселення місцевих мешканців — громадян України. Так російські загарбники цинічно «відзначили» роковини трагедії 75-річної давнини, вкотре засвідчивши, що саме вони повторюють під гаслом «Можем повторить!».
Депортацію українців наприкінці жовтня 1947 року готували завчасно — упродовж двох попередніх місяців. 22 серпня 1947 року міністр держбезпеки срср віктор абакумов видав наказ «Про виселення сімей засуджених, убитих, тих, хто перебуває на нелегальному становищі, активних націоналістів та бандитів із території західних областей України». Невдовзі, 10 вересня 1947 року, було видано постанову ради міністрів срср «Про виселення із західних областей УРСР до областей: Карагандинської, Архангельської, Вологодської, Кемеровської, Кіровської, Молотовської, Свердловської, Тюменської, Челябінської та Читинської членів родин “оунівців” і активних бандитів, заарештованих та вбитих у боях».
Безпосередня підготовка до операції, на позначення якої обрали кодову назву «Запад» (українською «Захід»), відбувалась у режимі цілковитої секретності. Завдяки цьому навіть більшість безпосередніх виконавців — співробітники міністерства держбезпеки та міністерства внутрішніх справ — дізналася про неї лише за кілька годин до реалізації вночі з 20 на 21 жовтня 1947 року. Регіонально депортація охопила увесь Захід України за винятком Закарпаття, а саме: Львівську, Рівненську, Тернопільську, Чернівецьку, Волинську і тодішні Дрогобицьку та Станіславську області.
Найраніше — з 2-ї години 21 жовтня 1947 року — операцію «Захід» почали у Львові. Військові вривалися до помешкань і проводили обшуки, після чого, заледве дозволивши зібрати найнеобхідніші речі, цілими сім’ями вантажівками доправляли депортованих до залізниці. Невдовзі те саме відбулося в низці інших міст — Раві-Руській, Жовкві, Бузьку, Городку, Яворові.
З 6-ї години ранку операція стартувала в усьому регіоні її проведення і здебільшого завершилась уже до настання сутінків. «Найуспішніше» карателі впоралися в Рівненські області, де людей звезли до відправних пунктів упродовж кількох годин після початку операції. Затримка, через погані погодні умови, відбулася лише у Станіславській та Чернівецькій областях, однак і там виконавці злочинної акції впоралися із завданням упродовж найближчих днів. Наступного дня потяги з переселенцями рушили на схід і північ срср, де на українців чекали нестерпні умови проживання, тяжка каторжна праця і вороже ставлення місцевої влади через тавро «націоналістів» і «бандерівців».
Головне завдання примусового переселення українців з Батьківщини на чужину однакове як 75 років тому, так і нині. Репресивні органи окупантів прагнуть розправитися з будь-якими проявами небажаного і небезпечного для загарбників «інакомислення», викоренити українську ідентичність, розкидавши українців по безкраїх просторах сходу і півночі росії. 1947 року це робили з метою укріплення радянської влади і боротьби з Українською повстанською армією, прагнучи позбавити її бійців підтримки місцевих мешканців. 2022 року російські окупанти депортують українців, щоб закріпити окупаційні порядки, ліквідувавши потенційну можливість протестів з боку громадян України і їхньої боротьби проти загарбників.
Процедура так званої фільтрації, переселення у віддалені регіони росії й позбавлення українців можливості повернутися на Батьківщину наочно уподібнюють дії російських окупантів до злочинів їхніх історичних попередників. Під гаслом «Можем повторить!» сучасні рашисти справді повторюють злодіяння комуністичного режиму, не засуджені і не спокутувані в сучасній росії.
