Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
«У нас не було вибору». «Фільтрація» та злочин примусового переміщення українського населення до росії» – таку назву має доповідь міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch, опублікована 1 вересня 2022 року. Правозахисники визначають зазначені дії як порушення законів війни, воєнні злочини і потенційні злочини проти людяності.
Human Rights Watch задокументувала численні різновиди тиску російських окупантів на громадян України з метою змусити їх виїхати на територію російської федерації або на територію тимчасово окупованих регіонів України. Найбільше було насильно переміщено тих громадян України, які мешкали у Маріуполі та Харківській області.
Більшість задокументованих Human Rights Watch випадків переміщення українців з Маріупольського та Харківського напрямків до росії є примусовими переміщеннями. Закони війни забороняють російським або пов’язаним з росією силам примушувати українське цивільне населення, індивідуально чи масово, до евакуації до росії. Примусове переміщення є воєнним злочином і потенційним злочином проти людяності та включає переміщення за обставин, коли особа погоджується переїхати лише тому, що вона побоюється таких наслідків, як насильство, примус або затримання, якщо вона залишиться, а окупаційна влада користується таким середовищем примусу для її переміщення.
У доповіді наведено переказ інтерв’ю правозахисників з особистими історіями примусово переміщених громадян України. У них описано численні випадки залякування і обману, до яких вдавалися російські окупанти, щоб змусити українських громадян виїхати. Документально фіксуючи ці випадки, доповідь також підтверджує інші численні повідомлення ЗМІ про дії російських загарбників на тимчасово окупованих територіях України.
Насамперед російські військові ставили мирних мешканців перед фактом, що виїхати на підконтрольну Україні територію неможливо. З огляду на це точнішою назвою доповіді має бути не «У нас не було вибору», а «Нас позбавили можливості вибору». Окупанти повідомляли, що виїхати на підконтрольну Україні територію цивільним мешканцям неможливо, і про це слід просто «забути».
Жінка з Маріуполя: «Звичайно, ми б скористалися можливістю поїхати в Україну, якби могли. Але у нас не було вибору, не було можливості туди поїхати».
З метою змусити українських громадян виїжджати до рф або тимчасово окупованих територій України російські військові повідомляли неправдиву інформацію про дії та наміри ЗСУ та органів української влади. Зокрема, російські окупанти, колаборанти та пов’язані з ними особи звинувачували Україну в тому, що вона не дбає про своїх громадян і навіть залякували тим, що українці покарають чи навіть стратять тих, хто жив під окупацією.
Наприклад, 70-річний чоловік із села Руська Лозова у Харківській області наводить такі слова російських військових: «Ти жив під нами, і тому, якщо прийде українська армія, вони тебе покарають», «Тебе стратять». Оскільки такі повідомлення були частиною системної кампанії, сотні родин з села, залякані брехливою інформацією окупантів, вимушені були виїжджати до росії як власним автотранспортом, так і автобусами, які надавали російські та пов’язані з росією посадові особи.
Попри те, що загальна кількість українських цивільних осіб, переміщених до Росії – добровільно чи вимушено – залишається незрозумілою, багато з них були переміщені до Росії організованими масовими перевезеннями, навіть якщо вони сподівалися потрапити на підконтрольну Україні територію, у спосіб та в умовах, які роблять їхнє примусове переміщення незаконним.
Окремо у документі наголошено, що переміщення цивільних осіб «не є виправданим або законним з гуманітарних міркувань, якщо гуманітарна криза, що спричинила переміщення, сама по собі є результатом незаконної діяльності окупаційної влади».
Нагадаємо, що гуманітарна криза на тимчасово окупованих територіях виникла внаслідок широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти українського народу і держави Україна. Також зафіксовано численні випадки, коли російські окупанти свідомо і цілеспрямовано перешкоджали державним органам України, представникам української влади та українським волонтерам надавати допомогу громадянам України на тимчасово окупованих територіях.
Отже, російські окупанти відповідальні не лише за спричинення гуманітарної кризи на захоплених ними територіях, але і за те, що перешкоджали українській стороні подолати її наслідки та забезпечити потреби цивільного населення.
Примусові переміщення та процес фільтрації являють собою та передбачають окремі та чіткі знущання щодо цивільних осіб, хоча багато українських цивільних зазнали і того, і іншого.
Окремим злочином російських окупантів є також так звана фільтрація. Зауважимо, що так звану фільтрацію як систему перевірки цивільних осіб на окупованих територіях здійснювали гітлерівський третій рейх та сталінський срср. російська федерація використала і вдосконалила досвід попередніх тоталітарних режимів.
Зокрема, російська федерація використала процес «фільтрації» для масового незаконного отримання колосального обсягу особистої інформації про громадян України включно з їхніми біометричними даними. Здійснювалася «фільтрація» примусово. З огляду на це правозахисники наголошують, що «процес фільтрації за своїм масштабом і системний спосіб, у який російські сили та влада організували та примушували українських цивільних осіб проходити його, є каральним та насильницьким».
російська та пов’язана з росією влада піддала тисячі українських громадян процесу, який росія називає «фільтрацією» – формою обов’язкової перевірки безпеки, під час якої вони зазвичай збирали біометричні дані цивільних осіб, включаючи відбитки пальців та фото у фас та профіль, проводили особисті обшуки, оглядали особисті речі та телефони й розпитували людей про їхні політичні погляди.
Відмовитися від «фільтрації» або уникнути тих або інших її складників було практично неможливо внаслідок повного контролю російських окупантів над переміщуваними людьми. Також не пройшовши насильницьку «фільтрацію» українські цивільні особи не могли покинути райони бойових дій чи навіть просто рухатися по підконтрольних росії територіях.
Під час проходження «фільтрації» окупанти часто тримали незаконно утримуваних українців у нестерпних антисанітарних умовах, не забезпечували продовольством та іншими базово необхідними речами у належній кількості та прийнятної якості, чинили різного роду тиск. Зокрема, частину опитаних правозахисниками респондентів змушували підписувати сфальсифіковані документи, в яких стверджувалось, що вони нібито є свідками воєнних злочинів українських військових.
ВИНОС. Українські цивільні особи фактично були інтерновані … багато хто повідомляв, що їх тримали в переповнених [приміщеннях – Авт.] і жалюгідних умовах на періоди від декількох годин до майже місяця.
У звіті Human Rights Watch наведено також рекомендації, як слід діяти з огляду на примусове переміщення і «фільтрацію» цивільних громадян України як воєнні злочини російських окупантів. Правозахисники звертаються до українських органів влади, інших держав, міжнародних та регіональних організацій, включаючи Слідчу комісію ООН щодо України, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, Міжнародна організація з міграції та Раду Європи.
Є серед рекомендацій також і поради російським і пов’язаним з росією органам влади: «російські та пов’язані з росією сили в усіх частинах України, які вони нині окуповують, повинні забезпечити, щоб цивільні особи могли безпечно за власним бажанням виїхати на підконтрольну Україні територію незалежно від того, чи є у них приватні транспортні засоби для виїзду. Вони повинні забезпечити, щоб люди, які сідають у безоплатні евакуаційні автобуси, що прямують до росії, були повністю поінформовані про те, куди їдуть ці автобуси, і що їм пропонуються інші варіанти, якщо вони не хочуть їхати до росії. Вони повинні припинити будь-які форми тиску на українських громадян, щоб змусити їх виїхати до росії, і повинні сприяти поверненню в Україну всіх українських цивільних осіб, які бажають це зробити».
Ознайомитися з повним текстом звіту англійською мовою, а також з резюме українською, французькою та російською мовами можна на сайті Human Rights Watch.
