Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
Уся ця історія з Іраном — фактично єдиним, хто погодився допомогти путіну — самопроголошеному вождю «світового антиколоніального руху», вчергове доводить два факти. Перший — ніякого такого «руху» немає. До того ж можливості друзів кремля незрівнянно скромніші за міжнародний антипутінський рух на підтримку України.
Другий і найголовніший полягає в тому, що російська армія та військово-промисловий комплекс перетворилися на нікчемних жебраків.
Так, ще 20 вересня кремлівський диктатор на засіданні з питань розвитку оборонки висловив побажання «щоб в оборонній сфері було 100% імпортозаміщення». Але «часткова» мобілізація та випрошування зброї в Ірану свідчать про дещо інше, окрім «ефективності».
Якщо про те, що мобілізація вкрай необхідна, стало відомо вже на початку широкомасштабного вторгнення в Україну, то проблеми з озброєнням мають набагато глибше коріння.
Насправді програма імпортозаміщення у впк рф стартувала у 2014 році, а у 2019-му в москві просто вирішили прискорити її реалізацію. Було навіть встановлено конкретні цілі, яких потрібно досягти до 2025 року.
За шість років планувалося замінити імпортні технології, електроніку та важливу продукцію вітчизняними аналогами, зокрема розробленими з нуля, створити нові ланцюжки постачань та стратегічний запас критичних запчастин. Було сформульовано план із заміни майже 640 компонентів, які російський впк отримував з України.
Ще три роки тому влада рф встановила цілі з заміни західних компонентів у всіх системах — від радарів до сучасних підводних човнів та систем протиракетної оборони. Але перевірка, проведена так званою генпрокуратурою росії у квітні 2021 року, довела, що жодної мети так і не було досягнуто. Інформація про проблеми стала відомою на Заході й потім була використана для підготовки санкцій, повідомляє Bloomberg.
Між іншим, генпрокуратура рф виявила масштабні провали в реалізації програми, розповіли джерела агентства з посиланням на підсумкову доповідь, де аналізувався прогрес із 177 058 компонентів для 278 типів російських озброєнь, техніки та обладнання. За планом, у 2020 році потрібно було замінити 18 047 компонентів у 43 видах техніки, але це вдалося зробити з 3148 компонентами лише у п’яти видах.
Наприклад, на контракти з імпортозаміщення для легкого багатоцільового вертольота Ka-226 було виділено понад 230 млн рублів. За планом, у 2020 році потрібно було з нуля виготовити аналоги 4148 різних компонентів. Результат — нуль.
Цікаво, що профільні міністерства рф абсолютно не контролювали процес, а іноземні компоненти, включаючи хімікати, електроніку та спеціалізовані матеріали, таємно використовувалися в інших проєктах. Також у доповіді зверталася увага на затримки з підписанням майже 100 договорів на розробку власних компонентів із російськими науково-дослідними інститутами з 2014 року.
До речі, з українських компонентів, які також підлягали імпортозаміщенню, у 2020 році вдалося замістити лише 212 для чотирьох видів техніки замість запланованих 260 у 12-ти.
Йдемо далі…
До початку 2021 року так й не було розпочато роботи із заміни іноземних деталей російськими аналогами в таких розробках, як:
— комплексах протиракетної оборони «Нудоль» (30 компонентів);
— мобільних радіолокаційних станціях «Небо-СВУ» та «Небо-УМ»;
— комплексі радіоелектронної боротьби «Мурманськ-БН», де налічується не менше ніж 111 компонентів із країн ЄС та НАТО.
І хтозна, можливо третя авіакатастрофа винищувача-бомбардувальника Су-34 протягом трохи більше ніж місяця (11 вересня — Крим, 9 жовтня — ростовська область, 17 жовтня — єйськ) пов’язана саме з цим.
До речі, це вже десята небойова втрата у російській військовій авіації за неповні вісім місяців війни в Україні та точно не остання.
Отже, російській «оборонці» просто довелося стати на коліна перед Іраном і схоже, що через масові розкрадання бюджетних коштів уже ніколи не зможе підвестися.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI
