Українські експерти впевнені, що такий «аукціон щедрості» — ознака суттєвих проблем з рекрутингом до окупаційного війська. Про що свідчать такі кроки…
Поки триває широкомасштабна війна рф проти України, вкрай небезпечно лишатися в районі активних бойових дій. Однак нерідко люди не можуть евакуюватися, бо не наважуються лишити старше покоління родини. Звична домівка, влаштоване життя і умови, страх перед адаптацією, не бажання бути «тягарем» для близьких і загалом відсутність картинки майбутнього — це для людини літнього віку може стати причиною не евакуюватися із небезпечного місця. Як вмовити рідну людину виїхати на безпечну територію? Детальні поради викладено у «Довіднику безбар’єрності», нагадує Міністерство соціальної політики.
Насамперед потрібно визначити найголовніший «стоп» у людини і раціонально підійти до його вирішення, знайти альтернативне рішення.
1. Якщо це будинок, проговоріть, що наглядати за ним можуть сусіди чи рідні, які не збираються виїжджати. Або що ви вже підшукали тимчасове житло з хорошими умовами і вам є куди їхати (якщо це дійсно так). Наголосіть, що згодом можна повернутися і відремонтувати оселю, якщо щось трапиться.
2. Якщо є страх бути тягарем — зробіть чіткий план дій, які служби надаватимуть підтримку, як отримати пенсію та інші соціальні послуги на новому місці. Дізнайтеся якомога більше про захист літніх людей у регіоні або країні, до якої зібралися їхати. Ваші близькі мають бачити, що ви врахували те, що їх лякає і бентежить.
3. Спостерігайте за тим, які доводи в літньої людини, аби не їхати, що саме вона наводить як свій мотив. Більшість людей вказують на те, що є для них цінним, і це допоможе вам змінити їхню думку щодо евакуації.
Наприклад, цінне для людини — діти й онуки. Тоді ви наголошуєте, що так можна буде не розлучатися, допомогти один одному. Потім даєте час на обдумування і підходите знову, але вже з фото онуків. Можете тепло і м’яко згадати якісь приємні моменти і попросити не позбавляти дітей таких радощів.
Якщо людина вагається, дайте ще час. Запитайте, чи хотіла б вона, щоб її рідні були поруч, мати розуміння, що у них все гаразд. Важливо: це не маніпуляція, ви не маєте прихованих мотивів і бонусів. Це спосіб нагадати людині про важливі речі, щоб подолати її страхи.
4. Готовий план — це найбільш переконливо. Опишіть кожен крок, розкажіть про план «Б». Важко наважитися їхати «в нікуди», якщо сил будувати нове життя немає. Людина літнього віку має відчувати безпеку. Розуміти, чим буде корисна. І бути певна, що не заважатиме.
5. Мотивація також важлива, знайдіть ті справи, якими вона буде зайнята. Вони мають опиратися на те, що важливо людині і що вона звикла робити вдома, наприклад, доглядати за будинком, сидіти з малечею, берегти традиції.
Ваша пропозиція не має бути обов’язком для людини (мене беруть як няньку). Вона має звучати як прохання про допомогу і можливість бути поруч.
6. Залишайте людині вибір. Ваш тон не має бути зі звинуваченням чи викликом: «Хочеш, щоб я постійно непокоївся про тебе?». Плануйте діалог, в якому ваша позиція буде переконливою, але не тиснутиме на близьких.
7. Коли людина буде готова до поїздки, перевірте разом наявність потрібних ліків, одягу, інших важливих речей. Поясніть це турботою, не нервуйте, спокійно перепитайте, що і де лежить.
Краще в особистих речах чи кишені лишити контакти, за якими можна з вами зв’язатися. Людина може загубитися, дістати поранення чи просто перелякатися під час подорожі. Можна навіть вказати на папірці хронічні хвороби чи потрібні ліки, щоб той, хто знайде людину, зрозумів, чим допомогти.
8. Дорогою перепитуйте літню людину, чи хоче вона їсти, пити, в туалет. Часто люди старшого віку соромляться, мовчать, щоб не бути «тягарем».
Пропонуйте невеличкі зупинки кожні 3–4 години, якщо є така можливість.
9. Розмовляйте в дорозі — не про війну, не про подорож (тільки якщо ви внесли якісь зміни чи вам потрібно нагадати наступні кроки).
Розпитайте про щасливі моменти з дитинства чи юності. Згадайте події, що прожили разом і які принесли вам радість. Так ви заспокоїте людину, надасте підтримку, заземлите її та знизите рівень стресу.
Рекомендації надала Юлія Павлова, психологиня, тренерка і трансформаційний коуч, експертка з теми емоційного інтелекту і комунікації.
Більше інструкцій та порад, актуальних у воєнний час для батьків з дітьми, осіб з інвалідністю, людей старшого віку та їхніх близьких, читайте у «Довіднику безбар’єрності».
