Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Щодня українські діти в різних регіонах країни прокидаються від гучних вибухів. Вони ховаються в бомбосховищах і підвалах від масованих обстрілів країни-агресора. До цього неможливо звикнути, і батьки мають знаходити сили та правильні слова, аби підтримати дитину.
Допомогти малечі впоратися зі страхом допоможуть поради дитячої й сімейної психологині Світлани Ройз. Вона, зокрема, радить діяти за таким алгоритмом:
Нормалізація
Дорослий фіксує і пояснює ситуацію:
«Я бачу, що ти боїшся. Цей звук справді лякає, але він означає, що наші ЗСУ зафіксували загрозу й зараз її знешкоджують. Про нашу безпеку дбають — тож і нам треба подбати про себе й іти в укриття».
Підтримка
Дорослий сигналізує дитині про підтримку й пропонує дію:
«Я з тобою й буду з тобою весь час. Хочеш, я візьму тебе на руки, а ти візьмеш свою іграшку (воду, домашнього улюбленця)?».
Завершення
Дорослий акцентує, що загроза минула, й відзначає силу дитини:
«Все минулося. Ми в безпеці. Спасибі, ти був (була) таким сміливим, міцним. Ми чули так багато гучних звуків (їх можна назвати), але ми впорались».
Можна пограти в терапевтичну гру: розтерти вуха й уявити, що з них висипається в долоню чи на землю все, що їм заважає. Можна уявити себе собакою, який щойно вийшов із води і струшує з себе всю воду.
Далі будуємо місток до наступних дій: для цього запитуємо дитину про те, що будемо робити далі, коли вийдемо з укриття.
Додаткові прийоми, щоб зняти напругу аудіального каналу
Психологиня також порадила кілька прийомів, які допоможуть відвернути увагу та знизити напругу, повʼязану з гучними звуками. Використовуйте їх відповідно до ситуації, можливостей та уподобань дитини. Тож ви можете запропонувати дитині:
· Співати пісні.
· Послухати аудіоказку в навушниках.
· На кожну сирену промовляти дражнилки на російську армію — знецінювання і прояви вербальної агресії (дозволені батьками) допомагають дітям відреагувати емоції.
· Помасажувати вуха (наче ми робимо масаж вух слонику) та простукати зону за вухами.
· Застосувати дихальні практики з гучним видихом (можна робити видих з відкритим ротом).
· Пограти в слоника, який обмахується вухами: прикладаємо долоні до вух — відкриваємо — закриваємо.
· Пограти в «комахи» — одну з «псевдоагресивних» ігор: уявляємо, що в приміщенні багато комарів і ловимо їх, плескаючи гучно в долоні, але не торкаючись інших гравців, а поруч із ними.
· Викликати позіхання: проводимо пальцями від козелка вуха до щелепного суглоба і пропонуємо дитині позіхати.
· Смоктати льодяник, сухофрукт або жувати жувальну цукерку чи гумку.
· Якщо дозволяють обставини — пускати мильні бульбашки, щоб стимулювати потужний видих.
Детальніше про те, як допомогти дитині не боятися сирени й гучних вибухів, читайте на сайті МОЗ за посиланням: https://bit.ly/3TrKpbR
Фото ілюстративне
Підготувала Леся Медведенко
