Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Під час Другої світової війни гітлер влаштував проти мешканців Великої Британії справжній ракетний терор, який не вирішував жодних військових завдань. Його метою було пригнічення морального стану противника з метою змусити його припинити спротив. Ефект був протилежним бажаному — рішучість британців битися до остаточної перемоги над ворогом зростала після кожного удару нацистів.
Уперше нацисти використали крилаті ракети «Фау-1» проти Британії 13 червня 1944 року. Це сталося у відповідь на успішну висадку військ союзників Антигітлерівської коаліції в Нормандії на північному заході Франції, яка відбулася тижнем раніше — 6 червня 1944 року.
Довідково. «Фау-1» (V-1) — скорочення від нім. Vergeltungswaffe-1 («Зброя відплати — 1») — керована крилата ракета. Маса ракети становила 2200 кг, довжина — 7,5 м, максимальна швидкість — 600 км/год, дальність польоту сягала 370 км. Бойова частина містила 700 кг вибухової речовини. Усього по території Великої Британії нацисти запустили близько 10 тис. «Фау-1», 3200 впали на території острова, з них — 2 419 у Лондоні.
З 8 вересня 1944 року одночасно з «Фау-1» нацисти почали обстрілювати Британію також ракетами «Фау-2» — одноступеневими балістичними ракетами. Обстріли новими ракетами також почалися як відповідь на болючу для фюрера поразку — менш ніж за два тижні до першого використання «Фау-2» союзники визволили від нацистів Париж.
Довідково. «Фау-2» — одноступенева балістична ракета. Маса ракети становила 13 т, довжина —14 м, максимальна швидкість —близько 6000 км/год, радіус дії — 320 км. Бойова частина містила 800 кг вибухової речовини. Усього по території Великої Британії нацисти запустили 1359 «Фау-2». 1054 з них впали на території острова, з них — 517 у Лондоні.
Відтак нацисти регулярно атакували територію Великої Британії крилатими ракетами майже до капітуляції Німеччини в Другій світовій війні. Останні удари ракет по Лондону відбулися наприкінці березня. Від самого початку нацистські ракетні удари по Великій Британії не мали жодного воєнного значення, будучи винятково терором проти мирного населення.
За розрахунками гітлера, це мало змусити британський уряд благати про переговори і встановлення миру з метою порятунку цивільного населення від ракетного терору. Крім того, повідомлення про жертви британців мали переконати німців у могутності вермахту, притлумлювати враження від поразок на фронті й посилювати підтримку гітлерівського режиму. В накачаному нацистською пропагандою німецькому суспільстві це справді мало бажаний для гітлера ефект. Натомість реакція британців виявилась протилежною запланованій, бо замість того, щоб здатися, вони ще міцніше згуртувалися для подальшої боротьби.
Вінстон Черчилль: За розрахунками гітлера, ця нова зброя повинна була відіграти «вирішальне» значення у здійсненні його навіженого плану досягнення миру. … Однак ні Лондон, ні уряд не здригнулися.
Плани путіна під час ракетних атак на Україну цілком вкладаються у схему та логіку гітлера часів Другої світової війни. Головна причина ракетних атак — неспроможність російської загарбницької армії перемогти Сили оборони України на полі бою. Черговим яскравим свідченням цього стала стрімка панічна втеча окупантів із Харківської області, яку неможливо було пояснити конашенківськими мантрами про перегрупування і планований відступ. Болючу для путінського режиму поразку треба було чимось перекрити у внутрішньому інформаційному полі.
Першим помітним ударом у відповідь на поразку росіян на Харківщині став здійснений ними обстріл критичної цивільної інфраструктури та енергетичних об’єктів увечері 11 вересня. Внаслідок удару по Харківській ТЕЦ-5 зникло електропостачання в Харкові та області, зупинилася робота водогону. Подібні проблеми внаслідок обстрілів виникли в інших регіонах України. Подарований інформаційний привід рашистська пропаганда відпрацювала тоді з максимальним цинізмом, і бажаного результату на короткій дистанції досягла — на якийсь час мілітаристськи налаштована частина російського суспільства захлинулася у кровожерливому захваті.
Утім, ця акція мала короткотривалий ефект — наступ Сил оборони продовжувався, і вже не лише в Харківській, але й у Херсонській області. Серед рашистських пропагандистів запанували занепадницькі настрої, подолати які путін вирішив уже апробованим гітлером упродовж 1944–1945 років способом — знову вдарити ракетами про критичній цивільній інфраструктурі, тільки тепер з іще більшим розмахом. Відтак росіяни завдали масованого ракетного удару по містах України 10 жовтня.
Володимир Зеленський: Україну неможливо залякати. Тільки ще більше об’єднати. Україну неможливо зупинити. Тільки ще більше переконати, що терористів треба знешкоджувати. Вже зараз окупанти не можуть нічого нам протиставити на полі бою, а тому й вдаються до цього терору. Що ж, зробимо поле бою ще боліснішим для ворога.
Пропагандистський ефект виявився для рашистів очікуваним, але нетривалим. Одіозні спікери рашистських ЗМІ вимагають регулярних обстрілів і повного знищення критичної цивільної інфраструктури — однак чи має росія засоби і можливість регулярно здійснювати тотальний ракетний терор проти українців, як це робили гітлерівці під час Другої світової війни? Запаси ракет у російської федерації не безмежні й неухильно вичерпуються, виробництво нових унаслідок санкцій унеможливлене, а система ППО України невпинно поліпшується, зокрема завдяки підтримці міжнародних партнерів, які добре засвоїли уроки Другої світової війни і не збираються потурати агресорові.
Однак найголовніше полягає в іншому — на відміну від лідерів країн вільного світу, путін погано вивчив уроки попередньої великої війни в Європі. Досвід гітлера мав би показати російському диктатору, що навіть багатомісячні регулярні ракетні удари не призведуть до готовності жертви терору скоритися і благати про мир. Подібно до британців часів Другої світової війни, українці битимуться ще запекліше до остаточної перемоги над агресором.
