Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
30 серпня 1919 року українські війська під командуванням генерала Антіна Кравса увійшли в Київ, який більшовики залишили під загрозою потрапити в оточення. 31 серпня з лівого боку Дніпра в місто увійшов також авангард 7-ї білогвардійської дивізії генерала Миколи Брєдова.
Українське командування, сподіваючись на спільні дії зі «збройними силами півдня росії» проти більшовиків, наказало уникати бойових зіткнень з ними. Тож Кравс на вимогу Брєдова вивів зі столиці УНР свої війська.
На ранок 1 вересня 1919 року в Києві був розклеєний наказ генерала Брєдова: «…віднині і назавжди Київ повертається до складу єдиної і неподільної росії». Це викликало сум’яття і деморалізацію в лавах української армії.
Уже 20 вересня між УНР і штабом Революційної повстанської армії України (Нестора Махна) укладено угоду про спільну боротьбу з білими, яка спровокувала наказ генерала Антона Денікіна про наступ зспр проти української армії. 24 вересня Директорія оголосила війну денікінцям, а вже 26 вересня на Правобережжі між ними почалися бойові дії.
Після тяжких боїв наприкінці жовтня українська галицька армія пішла на переговори з білогвардійцями і 17 листопада 1919 року увійшла до складу «збройних сил півдня росії», підписавши з ними угоду в Одесі. Це фактично означало вихід Західної області УНР з війни.
Залишившись сам на сам проти двох російських армій, керівництво УНР 6 грудня 1919 року на військовій нараді в Новій Чорториї вирішило здійснити партизанський рейд тилами денікінців та більшовиків. У Зимовому поході взяло участь близько 5000 осіб.
Під час походу 31 грудня армія УНР звільнила від білогвардійців Умань. Останні бої українських військ з білими відбулися 20-23 січня 1920 року біля міста Новоукраїнка та села Олексіївка на півночі Херсонщини.
Перший Зимовий похід Армії УНР є яскравою сторінкою воєнного мистецтва періоду Української революції, під час якого українська армія вперше вдало застосувала партизанські методи боротьби в тилу ворогів. Усі учасники Зимового походу, що повернулися, були нагороджені орденом Залізного Хреста, який у системі відзначень українського війська посідав найпочесніше місце.
Також успішно боролася з білогвардійцями в тилу Революційна повстанська армія України (Нестора Махна).
Тож у підсумку нездатність командування добровольчої армії перебороти в собі російський шовінізм і піти на поступки потенційним союзникам, створивши єдиний антибільшовицький фронт, призвела до перемоги більшовиків. У лютому 1920 року білогвардійські війська в Україні були остаточно розбиті червоною армією та відступили з-під Одеси в Польщу.
23 серпня 2019 року 28-ма окрема механізована бригада Збройних Сил України отримала почесну назву: «імені Лицарів Зимового походу».
