Саме вони перебувають на передовій Кримського напрямку інформаційного фронту, попри те, що потерпають від фінансових проблем, втратили передавачі, які поширювали…
Якщо офіційні особи зі зрозумілих причин уникають деталізації своїх планів та прогнозів стосовно застосування путіним ядерної зброї у війні проти України, про які ми писали у попередньому матеріалі, то незалежні експерти можуть собі дозволити більш відкриті прогнози.
Наприклад, професор Джорджтаунського університету Метью Кроніг, вважає, що найкращим виходом для американської адміністрації може бути підтримка України стосовно відповіді російським військам, які здійснили атаку: «Якщо російські сили завдадуть ядерного удару по Україні, то Сполучені Штати можуть завдати удару безпосередньо по цих силах, які його завдали. Таким чином було б надіслано повідомлення про те, що це не велика війна, а обмежений удар. Якщо ви путін, то що зробите у відповідь? Не думаю, що відразу скажете: а давайте кинемо всю ядерну зброю на Сполучені Штати».
Інші фахівці вважають, що обмежений удар, завданий по рф американськими військовими, вважається безрозсудливим з боку людей, які проти ризику широкомасштабної війни з ядерною державою. Наприклад, Джеймс М. Ектон, з Фонду Карнегі за міжнародний мир, вважає про відсутність сенсу говорити однозначно про відповідь США. На його думку, існує доволі широкий спектр варіантів можливих дій росії — починаючи від підземного ядерного випробування до масштабного вибуху, який знищить десятки тисяч мирних жителів: «Якби путін справді дуже серйозно думав про неминуче застосування ядерної зброї, то він майже напевно хотів би, щоб ми про це знали… Він скоріше погрожував би використанням ядерної зброї та змусив нас піти на поступки, ніж фактично піти шляхом її використання».
Фахівці міжнародного проєкту «ICAN», який працює над мобілізацією громадянського суспільства в усьому світі для підтримки заборони та ліквідації ядерної зброї вважають, що використання росією навіть тактичної ядерної зброї проти України буде гірше, ніж удар по Хіросімі в 1945 році, адже йдеться про густо населені райони Європи. Про це йдеться в недавній заяві «ICAN»: «Єдина детонація атомної бомби, ймовірно, вбила б сотні тисяч цивільних і поранила б значно більше, а радіація заразила б значні площі у багатьох країнах»
У коментарі «AFP» Марк Канчіан, який представляє Центр стратегічних та міжнародних студій (Вашингтон, США) наведено, що рф, ймовірно, не стане застосовувати ядерну зброю на лінії бойового зіткнення, через ризик для своїх військ та невисоку ймовірність захоплення нових територій. Натомість більш вірогідними варіантом може бути детонація ядерного боєприпасу над водою, в повітрі над Україною, що дає можливість уразити електронне обладнання.
До речі, нещодавно «Міжнародний інститут життя» провів дослідження щодо впливу можливої ядерної катастрофи на населення Землі. В роботі, яка опублікована в журналі «Nature Food», наведено шість можливих сценаріїв такої війни. Вважається, що навіть регіональна ядерна війна може спричинити смерть третини людства: «В ядерній війні, бомбування міст та промислових районів спричинять шторми вогню, випадання значної кількості попелу у верхні шари атмосфери. Відповідно, попел пошириться у світі і швидко охолодить планету».
Водночас ціла низка авторитетних фахівців вважає, що ядерний шантаж не створить будь-яких переваг для путіна, тому західним країнам точно недоречно змінювати свою політику щодо агресора через ядерні погрози та оголошення захоплених українських областей територією росії.
Зокрема, журналіст-розслідувач проекту Bellingcat Христо Грозєв вважає, що «ядерний блеф путіна є саме блефом. Якщо оцінювати російський ядерний арсенал у цифрах, то це не дає жодного уявлення про реальні можливості. Якщо [якась зброя] не проходила випробувань роками – а російський ядерний арсенал не проходив їх роками – є величезний ризик, що вона не спрацює, як потрібно. Так, ми збираємо статистику, дивимось об’єктивні дані, але ніхто не може напевно сказати нам – чи кремлю – яку частину цього арсеналу все ще можна використати. У разі сприйняття путіна слабким, його офіцери, швидше за все, не підкоряться наказу застосувати ядерну зброю, оскільки слабкий путін не зможе надати їм захист від майбутнього трибуналу, правосуддя…
Очевидно, що режим путіна, який втрачає кілометри лінії фронту в Україні, стає менш лякаючим для його власного населення. До того ж, значна частина репресивної машини кремля є недієздатною, оскільки перебуває на передовій в Україні – росгвардія, наприклад. І вони не зможуть стримувати людей на вулицях з тією самою ефективністю, з якою це робили у 2021 році».
Виконавчий директор «Інституту сучасних світових проблем» Грегорі Файфер (Вашингтон, США): «Ядерний шантаж путіна навряд чи буде ефективним… Адміністрація Байдена мала рацію, не клюнувши на цю наживку і не відреагувавши на ядерну риторику. путін, оголошуючи захоплені українські території російськими, виправдовує можливість застосування ядерної зброї, щоб їх тепер у неї не відібрали, а заразом оголошує так звану «часткову мобілізацію», і до цього потрібно ставитись обережно. Але також варто враховувати те, що він просто розраховує на втому Заходу від цієї війни та втрату єдності в лавах західних країн, особливо взимку, якщо виборці в західних країнах зазнають поневірянь через кризу енергопостачання. Він завжди грав у цю гру».
Міністр закордонних справ Польщі Збігнєв Рау в інтерв’ю NBC зазначив, що у випадку застосування рф ядерної зброї проти України НАТО як військово-політична організація не повинна завдавати у відповідь удар із такого ж виду озброєнь: «І відповідь має бути нищівною. Я думаю, що НАТО надсилає росії чіткий сигнал із цього приводу».
На завершення огляду варіантів прогнозів виникло бажання процитувати міністра закордонних справ Латвії Едгара Рінкевича, який нещодавно заявив, що у подальших діях росії не можна виключити жодного сценарію. Він вважає, що поточна ядерна риторика насамперед спрямована на те, щоб залякати українців і Захід: «Хоча я сказав би, що зараз це частина ширшої інформаційної війни, повністю не можна виключати жоден сценарій», — сказав міністр». Міністр також зазначив, що мало місце кілька зустрічей та дискусій щодо різних ядерних сценаріїв і додав, що хоч це риторика, але Латвія ставиться до неї досить серйозно: «Загнаний у кут щур небезпечний. І на це треба зважати. Зараз ми працюємо над тим, щоб забезпечити безпеку Латвії та максимально підтримати Україну».
Питання, що слід робити пересічному громадянину в даній ситуації, винесемо за межі наведеного огляду. Але точно не дозволяти доводити себе до стану панічних думок і дій. Лідери цивілізованого світу спільно з керівництвом нашої держави наразі сконцентрували свої зусилля щодо стратегічного стримування держави-агресора. Слід розуміти, що переважна частина таких комплексних заходів за визначенням є непублічними (з цього приводу давайте згадаємо яким чином вирішувалася Карибська криза 1962 року). Що стосується деяких відкритих практичних кроків, то вже ініційовано черговий пакет зарубіжної допомоги Україні у напрямі посилення радіаційної безпеки для рятувальних служб та об’єктів критичної інфраструктури.
Для громадян держави в даних умовах слід прислухатися до офіційних повідомлень та рекомендацій Міністерства охорони здоров’я України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій України та інших органів державної влади в межах їх компетенції. Відповідно, слід дистанціюватися від інформації місцевого «сарафанного радіо» або токсичних авторів з соціальних мереж, в яких активно розповсюджуються панічні слухи, сумнівні рекомендації та різноманітні фейки для посилення дестабілізації соціально-політичної обстановки в державі.
Сили оборони держави відповідним чином готуються діяти в умовах загрози та застосування противником ядерної зброї. В контексті бойового (оперативного) забезпечення військ (сил) на постійній основі відпрацьовуються заходи захисту від зброї масового ураження, а також радіаційного, хімічного та біологічного забезпечення. Їх належне проведення дозволяє мінімізувати ризик застосування противником зброї масового ураження, створити умови для успішного виконання завдань своїми військами та знизити ефективність застосування відповідної зброї противником.
