Про обмін полоненими і співпрацю з ООН, про Міжнародний Комітет Червоного Хреста і права військовозобов’язаних та чимало іншого кореспондентка АрміяInform запитала в Уповноваженого Верховної Ради…
У будівлі Лиманської міськради порожньо, вцілілих вікон майже немає. В кабінетах розкидані документи так званої “ДНР” та агітки. Біля входу спалені прапори рашистів та стенд з оголошенням самозваної влади. Тут кореспонденти АрміяInform зустріли Олену. На своєму велосипеді жінка везла ящик із символами російського вторгнення в Україну. Вона розповіла, як намагалися мобілізувати її чоловіка, про псевдореферендум у Лимані та втечу окупантів.
− Світла , води й газу не було, то зверталися до них, лише за водою. Ще раз підходила запитати про дрова, бо ж зима на носі, то вони сказали, ходіть у замінований ліс і рубайте. На референдум ми не ходили й не голосували. Якось на блок-посту запитала, де він проходить, то мені сказали, що туди ходити не треба, за нас проголосують, – розповідає Олена.
За її словами місто покинуло близько половини його жителів. Їхні помешкання позаймали окупани, які, серед іншого, намагалися мобілізувати місцеве населення.
− Хотіли мобілізувати мого чоловіка, розказували, шо все буде добре, що зарплату та пенсію будуть платити. Багатьом пропонували, але з моєї вулиці ніхто не погодився. До звільнення Лиману все розказували, що відкинули ЗСУ далеко від міста й лише 30 вересня визнали, що в оточені й кинулися тікати. Забрали в людей автомобілі, зібралися і втекли, – зауважує Олена.
В одному з будинків окупанти зробили лігво, де спали та розпивали спиртні напої. У дворі господарства викопаний бліндаж. Утікали так швидко, що залишили після себе багато особистого майна.
Місцеві замальовують на паркані сліди перебування росіян. Тут буде прапор України. Один із них, Олександр, розповів свою історію взаємостосунків з окупантами.
− Мене з дружиною до стінки ставили, але в них заклинив автомат, то «пустили» нас під ноги. Правда, на другий день дали пачку цигарок та банку тушонки, вибачалися так. Страх, що творили. Будинки розстрілювали, побоїща влаштовували, жінок наших домагалися.
Дорога до Лиману встелена мертвими тілами рашистів, які намагалися накивати п’ятами з міста. Вони до останнього не вірили, що перебувають в оточені.
− Окупанти панікували, бо були оточені й не знали, куди подітись, метушилися, бігали по всьому Лиману. Деяких брали в полон, хто не хотів здаватися були знищені. Вони не очікували нас побачити. Коли ми заходили в місто, то прямо на нас виїхала БМП повна піхоти, яку тут же було знищено, – розповів боєць ЗСУ Ілля.
Ворог утікав усіма можливими шляхами, в тому числі переховувався й у найближчих лісах, де зараз по одному виловлюють окупантів.− Традиції свої вони не змінюють. Покидали форму й документи і в цивільному одязі намагалися вийти з оточення. Автомобілі крали в людей, драпали, хто як міг, але їхні колони горіли-палали, проводили ми їх з вогником, – пригадує Ілля.
-
- Ілюстративне фото
Лиман і відхідні дороги були під вогневим контролем ЗСУ, тому втекти вдалося небагатьом. Спалили наші воїни величезну кількість ворожої техніки. Здобули і трофеї здебільшого БМП, бронетранспортери, Урали та боєкомплект.
− Місцями намагалися дати бій, та в них не вийшло. Зараз проходимо по будинках, дивимося, чи хто з кацапів не проспав свою втечу. Декількох таких уже знайшли. Щодо втрат, то я не можу сказати точну цифру, але те, що бачив на власні очі на тій ділянці, де працюємо ми – декілька рот окупантів, – розповів боєць ЗСУ Павло.
Командир батальйону «Донбас» розповів, що в Україні гинуть не лише рашисти з окраїн, а й москвичі. На що вказують знайдені документи. Біля Лиману перебував 254 мотострілецький полк укомплектований столичними рашистами.
