Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
У той час, коли у москві «приймали нові території», остаточно було звільнено Лиман. Цікаво, наскільки мо рф вистачить «креативу» для пояснення своїх нових поразок в Україні? Нагадаємо, що коли російським військам довелося відступати з Харківської області, залишивши Балаклію, Куп’янськ, Ізюм та низку інших населених пунктів, генерал конашенков назвав це «операцією зі згортання та організованого перекидання».
Коли ж російські війська залишили територію Київської, Сумської та Чернігівської областей, а також острів Зміїний, в оборонному відомстві росії говорили про якісь «кроки доброї волі».
З Лиману втекли, згідно з офіційним поясненням, через «відведення військ на більш вигідні рубежі». Це має дуже кумедний вигляд для будь-кого, хто вміє думати, а не тупо вірити фейкам роспропаганди.
Насправді це так зване відведення призвело до шквалу вже відкритих закидів з боку одних офіційних осіб (кадирова та гурульова) у непрофесійності інших (генерала лапіна і завуальовано — начальника російського генштабу герасимова).
Ба більше, у рф 2 жовтня почали вже відкрито говорити про прорив українськими військами фронту у Херсонській області.
Вже як доведений факт лунають заклики «готуватися до оборони прифронтових міст та селищ».
Усе це свідчить лише про одне: росія втратила управління. Як на найвищому рівні у москві, так і на полі бою. Вона досі продовжує воювати за свій примарний «Червоний Лиман», у той час, як він вже давно називається Лиманом. І в цьому головна проблема путінської росії.
Усі ці «договори» та «приєднання» мають видати бажане за дійсне — створити «ХНР» для однієї людини.
Тим часом путіну та його пристарілому оточенню через провали росармії на фронті вкрай потрібно показати своїм громадянам хоча б якусь ілюзію перемоги.
Враховуючи черги на кордонах із сотень тисяч небажаючих мобілізуватися та істерику, що вирує серед вищих ешелонів влади і виплескується вже в публічну площину — все це має ознаки не перемоги, а реальної поразки.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI
