Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
«Фантом» — військовий з великим стажем і бойовим досвідом. Уродженець Львівщини, який все життя мріяв літати на бойових літаках. Але доля, на жаль, розпорядилася інакше. Нині він виконує обов’язки командира вогневої точки у одній з бригад Повітряного командування «Південь».
Здійснити мрію наперекір батькам
Військовий шлях майбутнього захисника України почався у 1994 році. Вольовим рішенням, попри спротив батьків, хлопець подав документи на вступ до Львівського ліцею імені Героїв Крут. Оскільки рідні не схвалювали його вибір, хлопчина вдався до хитрощів — дав батьку чистого листа, попросив розписатись, бо, мовляв, ніколи не бачив його підпис. А вже після цього поверх підпису написав своєю рукою заяву та відніс у приймальну комісію. Чого тільки не зробиш, щоб здійснити мрію життя…
— Заступник військкому, був такий полковник Каноніков, каже: «тут щось нечисто». І одного разу він приїхав до мене додому, познайомився з батьками і запитав, чи знають вони, що їхній син вступає у військовий ліцей? Вони були шоковані. Полковник каже: «ну я ж бачу, щось не те, всі з родичами приходять, переживають, як комісія, як документи зібрати, а хлопчик ваш весь час один», — згадує «Фантом».
Ще під час навчання у ліцеї юнак захопився авіацією і вирішив вступити до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба і йому це вдалося.
Не літає, а крила має
«Фантом» продовжив навчання на льотному факультеті. Мав найвищий рейтинг. Але політати по-справжньому йому, на превеликий жаль, не довелося — як пілоти реального літака курсанти виконували тільки вправи з руління на злітній смузі. А на четвертому курсі льотної практики взагалі не було. Через відсутність фінансування льотної програми підготовки факультет розформували. Курсантам дали вибір: або звільнятися в запас, або продовжувати службу на посадах, що не стосуються льотної справи.
Наш герой продовжив службу заступником начальника штабу окремого аеродрому технічного забезпечення, після реформування 5-го авіаційного корпусу проходив службу у Повітряному командуванні «Південь» у сфері оборонного планування, через декілька років перевівся в одну із зенітних ракетних бригад Повітряного командування «Південь».
— Це були непрості часи. Але з часом почали працювати над відновленням української авіації й мені запропонували посаду пілота, попросили принести льотну книжку і запитали, чи хочу літати. А я дуже хотів. Однак здоров’я вже не дозволяло. Я потрапив у ДТП — їхав на велосипеді, мене збив автомобіль, проволік метрів 20. Водій втік, забравши мій велосипед, щоб не було доказів. Прийшов я до тями уже в госпіталі, небайдужі викликали допомогу — згадує чоловік.
Під час аварії «Фантом» дістав численні переломи та черепно-мозкову травму. Чоловік відновив здоров’я та сили, але для польотів цього було недостатньо. До слова, той жахливий випадок з аварією має й позитивні наслідки. На лікуванні чоловік познайомився зі свою коханою, з якою щасливі разом вже багато років у шлюбі.
Чоловік продовжив службу на командному пункті. А потім почалась війна…
Хто, якщо не я?
У 2014 році фашистська росія окупувала українські території — Крим, частини Донецької та Луганської областей. І перші, хто пішов боронити українську землю від загарбника, були саме добровольці. Просто так піти на фронт було неможливо, але «Фантом» знайшов лазівку. За розпорядженням начальника штабу відбиралися люди для підрозділів цивільно-військового співробітництва, і чоловік подав свою кандидатуру. Після проходження навчання в Києві, він разом із побратимами виконував завдання з співробітництва з цивільними в Луганській області.
— У 2014 ми році виконували завдання в секторі А, їздили по різних позиціях, блокпостам. Проїздили через Кримське, Трьохізбенку, Новотошківку, Оріхове. Декілька разів були у населеному пункті, де стояли російські «казаки». Серед бійців ще ходили чутки, що це такі потвори, які катували людей, відрізали частини тіла та вбивали полонених. А ми по тому населеному пункту повз них декілька разів проїхали, і нас не помітили. Відтоді за мною та машиною, на котрій їхали, закріпилось псевдо «Фантом», — ділиться він.
Чоловік розумів, що для нього такої служби недостатньо — він, звісно, допомагає військовому спротиву рашистам, але безпосередньої участі в бойових діях не бере. Якось «Фантом» дізнався про те, що у зведений загін Повітряних сил «Дика Качка» набирається особовий склад. Військовий подав свою кандидатуру і її схвалили.
Перше бойове хрещення
Забравши речі та спорядження, яке було напоготові ще з 2014 року, чоловік відправився на підготовку, а після цього на фронт — під Донецький аеропорт, на позицію «Зеніт». Позиція була вдала, тактично вигідна і добре облаштована. Завданням воїнів у підпорядкуванні 93-ї бригади був захист Авдіївки від ворожого наступу. Поряд з бійцями стояв радіолокаційний підрозділ.
Позиції українських захисників обстрілювали щодня. Прильоти були кучними, масованими і чоловік розумів, що проти них воює регулярна армія росії.
Були там і «шахтарі», але їх використовували як «гарматне м’ясо», для «розвідки боєм» (для виявлення вогневих точок, сил та засобів наших воїнів) — так вони називали самогубні атаки на українські укріплення.
— Коли так звані ополченці штурмували Бутівку, — вони заходили лівіше нас, а ми трошки вперед стояли. Розбивали їм фланг, добре так розбивали, там були «двохсоті» і «трьохсоті», — пригадує «Фантом».
За свою першу ротацію боєць зі своїм підрозділом знищив безліч піхоти, машин, ворожих розрахунків СПГ-9, «утьосів». «Фантом» підбив два танки — пошкоджені, вони відступали.
Після повернення додому «Фантом» відновлювався після контузії, яку дістав від одного з підбитих ним танків, та хотів повернутись до побратимів, але, на жаль, за цей час підрозділ розформували.
— Я пишаюся, що був його частиною, пам’ятаю та ціную кожного побратима. На жаль, не всі сьогодні з нами… — розповідає боєць та показує шеврон-емблему зведеного підрозділу, яку він з гордістю носить.
У 2017 році бійцю зателефонували з ЦВС та запропонували повернутися до них. І чоловік погодився. Але з часом наслідки участі у бойових діях дали про себе знати — у 2020 році він був звільнений за станом здоров’я та інвалідністю другої групи.
Інвалідність не стала на заваді повернутися до війська
Через два роки після виходу на пенсію війна перекинулась зі сходу на всю нашу країну. Рашисти наступали з усіх сторін та усіма шляхами — суходолом, повітрям та морем. І Одеса, де жив «Фантом» разом з сім’єю, не стала винятком.
24 лютого чоловік одразу пішов до військкомату, але його відправили додому і сказали, що зателефонують. Вочевидь, його це не влаштувало, тому наступного дня він ще раз подзвонив і вже сам напросився прийти. Часи були важкі, тому його погодилися відновити на службі попри стан здоров’я, і «Фантом» негайно прийнявся до роботи. На підставі бойового досвіду, чоловік розумів, що наявні оборонні споруди потребують серйозного дообладнання.
У перші дні широкомасштабного вторгнення очікувалась висадка десанту з моря, тому бійці одразу перейшли до облаштування вогневих точок.
Зараз «Фантом» передає свій значний бойовий досвід підлеглим, навчає їх зберігати холодну голову та ясний розум під обстрілами.
— Психологічно артилерія ламає багатьох, особливо якщо стикатися з цим вперше. Я своїх людей готую в цьому напрямку, розповідаю, що може відбутися і як потрібно себе поводити, — пояснює він.
Вдома на воїна чекає сім’я, діти пишуть йому листи та відправляють малюнки, які підбадьорюють та мотивують «Фантома».
Зараз чоловік продовжує охороняти своє місто і попри підірване здоров’я рветься на передову. Він вірить, що сьогодні від кожного залежить наша перемога та майбутнє України.
Фото автора та з особистого архіву «Фантома»
