Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Крила янгола на тлі державного прапора, барвисті квітки українського орнаменту та маленька дівчинка, яка, наче тарганів, чавить танки окупантів — таке графіті не могло не привернути увагу до паркану в одному з прифронтових селищ Дніпропетровщини. А поряд, біля іншого такого ж імпровізованого полотна, старанно працювала ще одна художниця та вимальовувала акуратні пелюсточки петриківським соняхам. Вона й розповіла, що ініціативні мешканці громади намагаються всіляко демонструвати свою українську ідентичність і підтримувати наші Збройні Сили.
Два-три місяці тому наші воїни зупинили рашистських загарбників всього за декілька кілометрів від селища. Ще й зараз тут чути відлуння канонад, адже фронт всього за кільканадцять кілометрів, і його загрозливе дихання відчувається у вересневому повітрі, запилених воєнних авто і відкритих засмаглих обличчях бійців з передової, які зупиняються біля місцевих кіосків випити кави і відчути себе дещо спокійніше, ніж «на нулі».
Патріотичний графіті-паркан — це не єдиний проєкт мешканців селища. В одному з приміщень група моторних та охочих до розмови місцевих жіночок плела маскувальні сітки.
Одна з них, яка назвалася Ольгою, пожартувала, що плетуть вони такі сітки буквально з першого дня російського вторгнення, і зробили вже їх стільки, що легко можна накрити ними не лише рідне селище, а й усі його околиці.
— Тепер ми переходимо на «осінні пейзажі», фарбуємо тканини в притаманні порі кольори, бо влітку барви були зеленіші й більш насичені. У нас тут у кожного своя роль і завдання, — розповіла Ольга. — Хтось плете, інші ріжуть тканини на стрічки, фарбують, усім роботи вистачає.
Керує творчим процесом «сіткоплетіння і парканомалювання» активна молода симпатична дівчина на ім’я Юлія. У селищному будинку культури вона веде танцювальний гурток і є активною мешканкою місцевої громади. Ідея розмалювати сірий паркан виникла в Юлії зовсім нещодавно, нею вона поділилась на власній сторінці у фейсбуці, і вже наступного дня десятки її учнів, їхніх батьків та інших небайдужих прийшли з фарбами до сірого паркану.
— Ми вирішили, кожен сам обиратиме, що зобразити, єдиною умовою було, щоб малюнок підкреслював нашу національну ідею. Цими графіті ми хочемо прикрасити рідне селище та показати людям, що життя продовжується, прекрасне все ще посеред нас, головне вміти розгледіти його навіть у такі важкі часи, — поділилась власною ідеєю Юлія.
Біля одного з малюнків юна художниця робила останні штрихи і закінчувала згадану картину, на якій були зображені маленька дівчинка і російські танки. Вона назвалась Лізою і розповіла, чим саме надихалась під час створення артоб’єкта.
— Зображення дівчинки символізує нашу Україну, яка впевнено йде у світле майбутнє. Їй не страшні ворожі танки, навіть більше — вона їх просто не помічає. Ось так і ми повинні впевнено йти до перемоги, щоб нарешті наша рідна країна змогла жити під мирним небом, — зазначила школярка.
Фото авторів
