Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Днями керівництво росії ухвалило рішення про залучення представників корінних народів південного Сибіру до так званої спецоперації. Особливо бурятів та тувинців.
Більшість населення народів південного Сибіру не розуміє, чому у процентному відношенні з іншими регіонами в них найбільша кількість мобілізованих. Але насправді все дуже просто — в основі кривавої політики кремля закладено виснаження депресивних регіонів та їх обезлюднення.
Навряд чи більшість людей в Україні, ба більше, в Європейських країнах, не задумуючись дадуть правильну відповідь на запитання, де саме в росії розташовані ці країни. До того ж мало хто відповість, яка з них більша і яке там населення. І це насамперед через те, що всі зусилля російської влади протягом багатьох десятиліть мали на меті стерти національну ідентичність малих народів.
Щоб далеко не ходити і не втомлювати читача екскурсом в історичні віхи, достатньо лише поглянути на відгуки російських ЗМІ про даний суб’єкт федерації. У 2019 році Тува визнана найбіднішим регіоном росії, а за рік місто Кизил — столицю Туви − визнали найнебезпечнішим містом у рф. Йшлося про найбільшу кількість вбивств на душу населення. А населення у Туві в найкращі часи було трохи більше як 300 тисяч. росія вміє знищувати росіян своїми ж руками. Бо знищення відбувалось чітко, водночас, звісно, під час голосування практично все населення було «за путіна». В умовах сьогодення для президента рф і його зграї такий стан справ — найкращий. Йому потрібні вбивці, а в Туві вони є.
Бурятія ж за населенням утричі, а за площею удвічі більша, ніж Тува. У першому ж повідомленні про Бурятію у пошуковику ви зустрінете схожі новини. Бурятія за кількістю злочинів на душу населення, скажімо, у 2017 році опинилася на п’ятому місці. Кількість злочинів на одну тисячу осіб — 13,4. Як вже згадувалося, лідирує за цим показником Тува. На одну тисячу осіб тут скоєно понад 21 злочин. Тож, як би бункерний щур сьогодні не боявся навіть своєї тіні, малоймовірно, що в цих регіонах хтось повстане проти часткової чи тотальної мобілізації. Мешкаючи в депресивних регіонах і не маючи у мріях нічого іншого, крім, як побачити хоч раз у житті унітаз, вони посунуть в Україну. І не треба шукати інших причин, чому покидьки йдуть вбивати. У них немає ні совісті, ні честі.
І для цілковитого розуміння ситуації маю зазначити, що ще влітку радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк у себе на сторінці у твіттері повідомив, що на війні в Україні гине в десятки та сотні разів більше тувинців, бурятів і дагестанців, ніж москвичів. То що ж це інше, як не прояв навмисного етноциду. Хотілося б закликати малі народи росії — прокидатися, бо завтра їх не буде, але це вже марна справа. Вони обрали свій шлях у нікуди.
