Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Якби не супроводжуючий офіцер на позивний «Кремінь», знайти місцезнаходження зв’язківців цього піхотного підрозділу було би ще тією проблемою. Здавалося б, ну де в цій розбитій артилерією росіян місцині можна укритися? Але ж ні — хлопці тут заховані як треба.
«Кремінь» знайомить мене із військовиком на позивний «Косів», який відповідає за організацію зв’язку між своїми позиціями та із сусідами. Людиною він виявився колоритною й непересічною. Фахівець із IT-технологій, він примудрився зробити навіть так, щоби побратими на «нулях» могли за допомогою хтозна-яких пристосувань прослуховувати перемовини ординців.
Розмовляємо.
— Ми робимо все, щоб підрозділи, кожна наша позиція мала стійкий та обов’язково захищений зв’язок, — починає майстер. — Маємо радіостанції, інтернет у подарунок від Ілона Маска, закриті канали спілкування. Одначе все це в тій чи іншій мірі здатні заглушити ворожі засоби радіоелектронної боротьби. Що, власне, вони намагаються робити в режимі нон-стоп. Через що особливе місце у нас знову посідає віком перевірений польовий дротовий зв’язок, телефони-тапіки (військово-польовий телефонний апарат ТА-57. — Авт.). Під’єднатися до дротів росіяни ніяк не зможуть — ми цього не дозволимо своїм вогнем, маскуванням ліній тощо.
— Але ж вся округа перемелена ординською реактивною та ствольною артилерією, мінометами? — перепитую. — А відстані між деякими з ваших позицій доволі значні, і шлях між ними часом кружляє по відкритій місцевості. Напевне, доводиться самим ризикувати й відновлювати перебиті вибухами мережі дротів під прицілом орків…
— Таке стається майже щодня, після кожного масованого артобстрілу. Якщо лінію перебиває на позиціях чи поряд з ними, хлопці з’єднують порубані дроти самі. Але й нам часто-густо доводиться переважно пішки, й іноді справді під мінометними чи артилерійськими обстрілами, проходити по ланцюжках, ліквідовуючи пориви. Проте позиції за будь-яких умов все одно мають зв’язок. Позаяк дротами, зокрема, паралельними мережами, позиції ми буквально оплели.
За словами «Косіва», це дає зв’язку майже стовідсоткову стійкість та надійність. Особливо — коли ворожі засоби РЕБ надто активно глушать радіозв’язок на всіх частотах. Через роботу РЕБ окупантів зв’язківці також в обов’язковому порядку із непередбачуваною для противника періодичністю змінюють кодові ключі на всіх радіостанціях. Це закон для всіх наших командирів та зв’язківців ще з 2014 року, адже сучасні засоби РЕБ росіян здатні протягом недовгочасних термінів зламувати будь-який ключ, і ставити на «прослушку» наші перемовини.
До речі, серед колег «Косіва» є не просто майстри, а дослівно чарівники своєї справи. Приміром, вояк на позивний «Дизайнер» розробив для побратимів додатковий захищений засіб спілкування. Він поєднав звичайні автомобільні радіоприймачі із саморобними потужними антенами. Зовні, каже «Косів», ці вироби на вигляд дуже примітивні. Але працюють вони унікально, перекриваючи радіусом своєї дії найвіддаленіші позиції. До речі, іноді та за потреби антени «Дизайнера» під’єднують до штатних портативних радіостанцій. Ефект це дає неперевершений…
Фото автора
