Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Від початку широкомасштабного нападу російської федерації українські гранатометники та артилеристи знищили кілька тисяч бойових броньованих машин загарбників. Однак мало кому відомо, що перший ворожий «танк» на українській землі вправні пушкарі знищили ще понад 400 років тому. Сталося це під час знаменитої битви під Хотином, яка тривала з 2 до 28 вересня 1621 року.
У Хотинській битві зійшлися війська Османської імперії та її союзників з одного боку і Речі Посполитої та Війська Запорозького з другого. Армія османів, яка за наказом султана Османа ІІ мала не меті спалити Варшаву, була величезною. За різними підрахунками, її чисельність становила від 200 до майже 300 тис. вояків.
Козацько-польсько-литовське військо, що їй протистояло, було приблизно втричі меншим і заледве нараховувало 100 тис. бійців. Однак українські козаки під командуванням гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного переконливо довели тоді, що війни виграються не кількістю вояків та зброї, а військовою майстерністю та хоробрістю. За численними свідченнями джерел, саме запорожці відіграли вирішальну роль у перемозі під Хотином.
Османське військо сунуло на українські землі, немов справжня орда. Окрім сотень тисяч вояків і допоміжного персоналу, у ньому рухалися десятки тисяч коней, мулів, верблюдів, які везли та тягли незліченну кількість зброї і боєприпасів. За наказом Османа ІІ під Хотин пригнали ще й чотирьох бойових слонів, які ще з часів Античності виконували на війні роль, дещо подібну до сучасних танків. Стрімко вриваючись у ворожі лави й зламуючи першу лінію оборони, слони відкривали шлях піхоті, яка довершувала розгром противника.
Під час битви слонів зазвичай розташовували попереду вздовж лінії шикування піхоти. Якщо тварин було багато, десятки чи навіть сотні, їх могли просто гнати перед військом, щоб налякати противника, зламати його стрій та зігнати його з зайнятих позицій. У разі ж незначної кількості слонів їх могли розміщувати на флангах з метою залякати незвичну до їхнього вигляду ворожу кінноту.
«Усе інше військо Осман разом зі слонами спрямував на християн, промовляючи: „Те, що має відбутися — відбудеться сьогодні! Або ми розіб’ємо нашого ворога, або усе одночасно загине“. …піднявся [Осман] на високий пагорб позаду Хотина, який називається „Городище“, і було перед ним два слони, а на слонах чотири сурмачі й співці та різні музичні інструменти, щоб його розважити». (Ованес Каменаці. Історія Хотинської війни)
Слонів у війську Османа ІІ було всього чотири, тож використати їх як основну ударну силу він не міг. Однак, судячи з усього, османи все ж спробували кинути цих екзотичних тварин у бій проти укріплених позицій козацько-польсько-литовського війська. Український історик Андрій Федорук, який ретельно дослідив роль слонів під час Хотинської битви у низці публікацій, вважає, що їх застосували «під час генерального штурму польових укріплень польсько-литовського і запорозького таборів».
Як свідчать джерела, вершники могли вести зі спин слонів прицільний рушничний і навіть артилерійський вогонь. Принаймні полонений 2 вересня 1621 року османський вершник Мехмет повідомляв, що на них можна було «возити невеликі польові гармати». Це свідчення робить порівняння слонів із сучасними танками ще більш яскравим – під час бою вони могли забезпечувати мобільну вогневу підтримку піхоти, прориватися у глибину порядків противника, нищити гарматним і рушничним вогнем живу силу та об’єкти військової інфраструктури ворога тощо. Безумовно, для такого бою тварину слід було ретельно тренувати, щоб вона не лякалася стрілянини, яку вершники вели з її власної спини.
Гармашам польсько-литовської армії вдавалося уражувати не лише вояків противника. Якось їхнім ядром було вбито одного зі слонів, яких мали турки. (Петро Сас. Хотинська війна 1621 року. Київ, 2011. С. 349).
Під Хотином, утім, суттєвої ролі слони не відіграли. Безпосередньо у бій османи кинули лише двох тварин, причому щонайменше одного зі звірів знищили влучним вогнем гармаші польсько-литовської армії. Про це, цитуючи лист шляхтича Яна Чаплінського зі збірки «Старопольські листи з епохи Вазів», повідомляє у книзі про Хотинську війну український історик Петро Сас.
Так у битві під Хотином понад 400 років тому було знищено перший ворожий «танк» на українській землі.
