Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
На Хмельниччині попрощались зі старшим сержантом Василем Луциком, який загинув, захищаючи Україну в селі Піски на Донеччині.
Старшому сержанту Василю Луцику було 39 років. Він проходив військову службу в окремому стрілецькому батальйоні ТрО Хмельниччини. Був одним із найдосвідченіших військовослужбовців, ветеран російсько-української війни, учасник АТО у 2014−2016 роках.
Офіцер з його батальйону розповів, що з початком широкомасштабного вторгнення він одним із перших прийшов за мобілізацією, був справжнім, сильним, мужнім та відважним. Він власним прикладом вчив підлеглих, вони всі його слухались і поважали. На бойові завдання він також йшов першим.
− Крайні кілька місяців Василь виконував обов’язки командира нашого взводу. Завжди усміхнений, мав веселу вдачу, ніколи не бачили його сумним, і ми від того завжди на позитиві були, − розповідає бойовий побратим Андрій. – Взагалі, ми знались і дружили давно, маємо спільне хобі – риболовлю й мисливство, і Батьківщину захищати теж пішли разом. Досі не віриться, що Василь загинув, так і уявляю, як він зараз підійде усміхнений, поплескає по плечу, як завжди, бувальщину-побрехеньку якусь розкаже або скаже: «Гайда козаки зброю чистити, аби ворогу менше шансів вижити було»! Першого вересня під час бойового виходу група, якою він командував, потрапила під ворожий обстріл з танків, і наш командир загинув на місці.
Старшого сержанта Василя Луцика провели в останню дорогу в його рідному селі Западинці Меджибізької територіальної громади.
Герої не вмирають! Слава Україні та її захисникам!
Фото автора
