Саме такою можливістю скористалася військовослужбовиця 152-ї окремої єгерської бригади з позивним «Ніка». Про свій військовий шлях та повернення до війська вона розповіла кореспонденту АрміяInform. Бажання…
Військовослужбовець на позивний «Вітос» разом зі своїми побратимами виконує завдання на передових позиціях на Запорізькому напрямку. Багато з них — місцеві, вони знають усі клаптики цієї землі. І це надає їм перевагу у знищенні російських окупантів.
— Ми всі тут добровільно, головним нашим бажанням є звільнення України від окупантів. До цього я в 1990-х походив службу у Внутрішніх військах МВС України, де здобув неабиякий досвід, який зараз часто мені допомагає у боротьбі з орками, — розповідає «Вітос».
До війни цей чоловік працював у фермерському господарстві, згодом на будівництві за кордоном, де, за його словами, збудував не один будинок для заможних європейців. Але коли розпочалась повномасштабна війна, звернувся до керівництва будівельної фірми з проханням звільнити його з роботи, бо хотів негайно повернутися додому. До цього вибору там поставилось із величезною повагою. За короткий час «Вітос» прибув в Україну і вже наприкінці березня проходив навчання на військовому полігоні.
На тимчасово окупованій Херсонщині в захисника залишилися рідні, і коли трапляється нагода поспілкуватися, вони в один голос твердять, що ніколи не сприймуть російських окупантів. І з нетерпінням чекають, коли Україна поверне свої землі.
— У мене двоє дорослих дітей. Син уже студент, а донька школярка. Тому заради їхнього світлого майбутнього я готовий на будь-який крок. Окремою частиною мого життя є друга половинка, вона в мене вчитель української мови, я її вважаю «бойовою» дружиною. Постійно розповідає про те, що готова йти у військо, але я переконую, що її боротьба — це навчання дітей та їхнє виховання, — розповідає «Вітос».
За словами мого співрозмовника, нині його родина в безпечному регіоні, діти мають змогу навчатися та розвиватися, адже на окупованих територіях такої змоги немає, за що болить серце.
А військовий колектив, у якому служить «Вітос», став за короткий термін справжнім братерством.
— Багато хто вперше взяв до рук зброю, але ми їх постійно вчимо. Щовечора чергова зміна відстежує у засобах нічного бачення рухи противника, проте він не наважується підходити, адже розуміє, що отримає по зубах. От, наприклад, нещодавно окупанти хотіли прорвати наші позиції та пішли в наступ, але українська артилерія так дала їм «прикурити», що бажання в них відпало сюди лізти. Тоді знищили їхню «саушку». Вона замовкла назавжди. А по флангах на прицілі їх тримають наші сусіди, — додає насамкінець військовослужбовець із позивним «Вітос».
