Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
«Шах»
Такої думки старший бойовий медик одного з підрозділів морської піхоти на псевдо «Шах». За час повномасштабного вторгнення він рятував життя українських військових на найгарячіших ділянках фронту. Спочатку у складі медичного добровольчого батальйону «Госпітальєри», а потім — як військовий медик.
— 24 лютого я був у Києві. Перше, що зробив — це подбав про рідних, перевіз їх у безпечне місце, а сам записався до ТрО. Але розумів, що можу бути кориснішим там, де гарячіше. Тому коли друзі запропонували попрацювати з медичним батальйоном «Госпітальєри», одразу погодився. Звісно, я дуже пишаюся роботою з ними, то був неймовірний досвід, адже доводилося постійно працювати на найважчих напрямках, зокрема ми були прикомандировані до морських піхотинців. І з перших днів роботи пліч-о-пліч з цими відважними воїнами зрозумів, що хочу бути серед них. Вони — справжні професіонали, які не знають страху, — пригадує «Шах».
Ось уже понад три місяці чоловік, щодня ризикуючи власним життям, робить усе можливе, щоб наші військові мали належну медичну допомогу.
— У мене в підпорядкуванні є стрільці-санітари та молодші бойові медики, які перебувають безпосередньо з побратимами в окопах на полі бою. Під час поранення — їхнє завдання зупинити критичну кровотечу та відправити потерпілого на другий етап — евакуацію. Всі вони пройшли сертифіковані курси з надання домедичної допомоги й здатні швидко та якісно її надати. Крім того, забезпечення, зокрема й медичне, у нашому батальйоні на найвищому рівні. Тому нерідко нам навіть доводиться допомагати бійцям з інших підрозділів, де робота налагоджена не так добре, — говорить старший бойовий медик.
За час служби у морській піхоті «Шах» уже встиг зрозуміти: ворогу байдуже, хто перед ним, чи це медичний транспорт із символікою Червоного Хреста, чи ні — для нього то лише ціль, яку вони намагаються знищити, хай там що.
— Були випадки, коли ми очікували потерпілого, якого мали підвезти, й окупанти помітили авто евакуації. Одразу обстріляли з арти позиції, де були медики, тож разом із нашим пораненим ми на ходу під вибухами вантажили в машину тих, хто зазнав пошкоджень унаслідок обстрілу, щоб вивезти їх на стабілізаційний пункт. Зазвичай чи не кожен виїзд відбувається під вогнем противника, — розповідає про свої будні «Шах».
До слова, бойові медики не забувають і про цивільне населення. Часто через брак ліків чи неможливість покинути населений пункт вони звертаються по допомогу до військових.
— Наразі ситуація складна. Ворог не полишає зусиль захопити Донеччину. На основних напрямках щодня проводять наступальні дії, наші військові перебувають під постійними щільними артилерійськими та авіаційними обстрілами. Але всі спроби противника є неуспішними, вони отримують гідну відсіч. І для мене честь бути тут з моїми побратимами-морпіхами, у час, коли твориться новітня історія великої держави й великого народу. Доля кинула нам виклик і ми його прийняли з гідністю, — запевняє «Шах».
Фото Олександра Завтонова
