Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Заступник командира підрозділу Вячеслав — амбітний, енергійний, впевнений у собі молодий чоловік. До війни жив у Чернігові та працював інженером-землевпорядником. Проводив заміри місцевості і відповідні розрахунки, щоб згодом там будувати нові дороги.
— Відпрацьовували планово-картографічні матеріали місцевості, де планувалося збудувати чи відремонтувати автошляхи, — розповів чоловік. — За матеріалами нашої роботи далі опрацьовувалися пропозиції щодо покращення організації робіт під час будівництва. На превеликий жаль, бачу, що після перемоги роботи з відновлення доріг у нас буде вдосталь.
У війську Вячеслав не новачок. До широкомасштабного вторгнення він вже мав бойовий досвід в АТО на Донбасі. Тоді, у чотирнадцятому, теж пішов до армії з однією з «хвиль» мобілізації. Воював поблизу Дебальцевого.
За кілька днів до початку лютневих подій у В’ячеслава відбулася розмова з товаришами. Зважаючи на інформацію в новинах телеканалів та події, що розвивалися навколо нашої країни, чоловіки вирішили найближчим часом іти до військкомату та записуватися до війська. Утім, день 24 лютого сам вирішив їхню подальшу долю. Після вибухів від ранкового обстрілу Чернігова часу на роздуми в них не було. Вони одразу взяли зброю до рук і пішли захищати країну від агресора.
Події перших днів війни В’ячеслав запам’ятав назавжди. Уже 25 лютого він із побратимами брав участь у бою проти російських танків. Тоді його підрозділ, маючи у своєму розпорядженні лише ручні гранатомети, знищив аж три ворожі панцерники. Як розповів чоловік, важко передати словами всі відчуття та емоції, коли знаєш, що на тебе йде колона ворожої бронетехніки. У бою на смерть страху не відчуваєш, — каже армієць. — У вирішальні хвилини залишається лише холодний розум та чіткі дії з неймовірним бажанням знищити ворога.
Той бій на другий день широкомасштабного вторгнення ворога був лише початком. Попереду військовослужбовця чекали понад місяць облоги Чернігова, важкі бої та виснажливі чергування на позиціях. Ворог підкрадався зовсім близько, на відстань навіть менше 200 метрів.
— Їхні групи бачили в сусідньому лісі та дачному містечку поряд, — розповідає Вячеслав. — Під час переходу ворожих груп поблизу наших позицій ми кілька разів вступали в бій із використанням стрілецької зброї. Ворог намагався обійти нас, але ці спроби були безуспішними.
За словами офіцера, бойові дії в зоні АТО у 2014 році суттєво відрізняються від тих, які тривають сьогодні. Нині ворог проявляє набагато більше активності, що зумовлює часті зіткнення «віч-на-віч». Також значно ускладнює бойову роботу наших захисників присутність цивільного населення. Люди, які тікають від війни, досить часто потрапляють під ворожі обстріли. Водночас наші солдати не можуть дати ворогу гідну вогневу відсіч, оскільки опікуються збереженням життя цивільних.
Фото та відео авторів
