Українські далекобійні удари спрямовані на об’єкти, які наповнюють бюджет держави-агресорки, постачають загарбницько-окупаційну російську армію пальним, підтримують ворожу логістику та, відповідно,…
Масове негативне ставлення громадян України до російських окупантів на тимчасово окупованих територіях, активний спротив загарбникам, а особливо — успішний партизанський рух неймовірно дратують російських пропагандистів. Реальність повністю суперечить усім надуманим приводам, якими російські агресори намагалися пояснити початок повномасштабного нападу на український народ і державу Україна.
Це змушує ворожі засоби масової дезінформації дедалі активніше зомбувати громадян російської федерації. Для цього знавісніла російська мілітаристська пропаганда вперто косплеїть і творчо розвиває методи нацистської пропаганди часів Другої світової війни. Одним із таких засобів є викривлення та спотворення реальності шляхом використання спеціальної термінології, яка виставляє зло добром, а загарбання й окупацію українських земель називає «звільненням».
Вісімдесят років тому до аналогічних методів вдавалися німецькі нацисти. 18 серпня 1942 року гітлерівське командування видало сумнозвісну директиву № 46 «Про посилення боротьби з безчинствами банд на Сході», в якій йшлося про посилення боротьби з партизанами, які активно діяли на тимчасово окупованих нацистами територіях.
Показовим є послідовне уникання в тексті директиви тогочасних нацистів терміна «партизан». Робилося це з подачі воєнного злочинця Генріха Гіммлера, на той час начальника головного управління імперської безпеки третього райху. 31 липня 1942 року він видав спеціальний наказ, яким прямо забороняв використовувати саме слово «партизан».
З психологічних причин надалі забороняю використовувати слово «партизан»… Для нас вони не бійці та солдати, а бандити та кримінальні злочинці. (Генріх Гіммлер)
Методи сучасних рашистів ідентичні нацистським часів Другої світової війни. російські засоби масового зомбування населення так само називають українських партизанів винятково «бандитами» і «терористами», поширюють дезінформацію та фейки про їхню діяльність, називають українських патріотів «нацистами» тощо. Отже, називаючи українських партизанів «бандитами», російські пропагандисти на окупованих територіях копіюють інформаційну політику німецьких нацистів часів Другої світової війни. Розуміючи чи принаймні відчуваючи це, рашистські пропагандисти навісніють, вдаючись до відвертого хамства, погроз і залякування всіх, хто з ними не згоден.
Судячи з усього, це непогано спрацьовує в росії, громадян якої понад 20 років поспіль відучували думати самостійно. Тих же з російських громадян, хто все ще спроможний критично мислити, жорстко переслідують за будь-яку спробу публічно суперечити знавіснілій офіційній пропаганді людиноненависницької ідеології рашизму численні російські каральні органи.
Так колективний рашистський Геббельс у поєднанні з колективним рашистським Гіммлером докладають усіх зусиль, щоб перевершити своїх нацистських попередників. Вони прагнуть остаточно зазомбувати громадян російської федерації, так само як це вдалося з німцями у третьому рейху.
