Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Свого часу в Україні почалося створення професійного сержантського корпусу. Чи варто й говорити, що шлях трансформації сержантського складу відбувався у складні для нашої держави часи, але про результати проробленої колосальної роботи свідчить те, що сьогодні у воєнних реаліях саме він став кістяком сучасної української армії. Про те, який шлях було пройдено та як нині відбувається навчання сержантів, кореспонденту АрміяInform розповів головний сержант Командування морської піхоти ВМС ЗС України старший майстер-сержант Сергій Комлик.
Свій шлях по сержантській вертикалі почав після передислокації на материкову Україну
Він служить у лавах ЗСУ вже 11 років. До цього закінчив Лебединське педагогічне училище імені А. С. Макаренка, згодом — Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського й опанував спеціальність вчителя фізичної культури та спорту. До слова, вищу освіту чоловік здобував уже після строкової служби, яку він проходив у тоді ще окремому полку Президента України.
— Після демобілізації я ще десь рік роздумував і зрештою підписав контракт зі Збройними Силами України. До анексії Криму служив у 36-й окремій бригаді берегової оборони в селищі Перевальному. А ось свій шлях по сержантській вертикалі почав після передислокації на материкову Україну в новоствореному на той час підрозділі морської піхоти. Відтоді постійно брав участь в АТО/ООС. Щороку на різних посадах і в різних місцях залежно від поставлених завдань, — пригадує старший майстер-сержант Сергій Комлик.
За його словами, він починав з посади командира відділення — командира бойової машини в десантно-штурмовому батальйоні. І відтоді крок за кроком, усвідомлюючи роль сержанта у розбудові війська, Сергій постійно навчався й зростав професійно. За його плечима чимало командних сержантських посад: головний сержант взводу, головний сержант роти, головний сержант окремої бригади й так аж до головного сержанта Командування морської піхоти ВМС ЗС України.
Сьогодні старший майстер-сержант Сергій Комлик має підвищений рівень підготовки в багаторівневій підготовці сержантського складу, а також пройшов безліч інструкторських курсів як на території України, так і за кордоном. Зокрема підвищував та набував нового досвіду у Литві, Румунії, Грузії, відвідував із робочим візитом США. Тож коли він координує роботу сержантського та старшинського складу підрозділів морської піхоти, має на що опиратися.
Позитивні зрушення та перші результати підготовки за стандартами НАТО
— Якщо порівнювати, наприклад, те, що ми мали у 2015-му, коли ще нічого ще не було внормовано належним чином, навіть функціональні обов’язки сержантського складу були прописані лише в статуті внутрішньої служби у загальних рисах, то 2016 рік приніс ряд позитивних зрушень. Зокрема почали розвиватися інституції, будуватися навчальні заклади (Центри підготовки сержантів), була започаткована багаторівнева система підготовки наближена до стандартів НАТО, з’явилися логістичні, штабні, інструкторські й командні напрямки підготовки сержантів. 2017-2018 роки — активно напрацьовується матеріальна база, створюються методичні рекомендації та інша література. І як результат ми побачили сучасного сержанта, який знає алгоритми ухвалення військових рішень за стандартами НАТО, — пояснює головний сержант Командування морської піхоти.
Сержанти молодої градації — справжні лідери
Одним із важливих етапів підготовки став лідерський блок за стандартами та програмами НАТО. Це короткострокові курси лідерства для сержантів і курси для інструкторів, де навчали працювати з людьми та давали можливість кар’єрного зростання сержантові.
— Особливо всі ці зрушення у підготовці стали помітні на сержантах молодої градації, тих, чиї голови не були засмічені старими давно віджилими й далеко непрофесійними радянськими канонами. Сержант у сучасних Збройних Силах України став не просто військовослужбовцем, а справжнім командиром, який мав відповідати й відповідав за своїх людей і за свої рішення, — продовжив Сергій Комлик.
Роль та місце сержанта в бою
Що стосується ролі та місця сержанта саме у бою, то цьому питанню приділялося також чимало уваги. Адже у повсякденній діяльності головний сержант має одні напрямки роботи, а коли він заїжджає в район виконання завдань, то основними є три: моральний дух, підготовка та військова дисципліна у підрозділі. І вони охоплюють певні складові.
— Передусім сержант повинен підтримати особовий склад, налаштувати їх морально на виконання завдання. Що стосується підготовки, тут все просто — той хто має навчати, сам повинен досконало володіти всіма зразками техніки та озброєння, знати, як відділення (взвод, рота) повинні діяти у складі підрозділу під час наступу або оборони, у разі потреби допомагати організовувати або навіть проводити заходи підготовки з особовим складом. І, звісно, військова дисципліна. Кожен, хто одягає однострій, є обличчям сучасної України, тому не варто й говорити про важливість забезпечення іміджу ЗСУ, — говорить старший майстер-сержант Сергій Комлик.
Сержанти виконують завдання на рівні з офіцерами щодо управління підрозділами та ухвалення військових рішень
Він переконаний, що найбільше виражена роль сержанта там, де він є старшим безпосередньо на позиції. За час війни, на жаль, ми втратили багатьох досвідчених офіцерів, і саме сержанти заміняли їх і брали кермо управління на себе.
— Нині ми бачимо сержантів, які є старшими на взводних та ротних опорних пунктах, також вони виконують обов’язки в штабах всіх рівнів, на деяких посадах, які раніше були притаманні лише для офіцерів. І вони показали свій авторитет й те, що виконують завдання на рівні з офіцерами щодо управління підрозділами та ухвалення військових рішень, — впевнений Сергій Комлик.
Навчання триває, але акцент — на мобілізованих
Багатьох цікавить питання, чи триває навчання сучасних сержантів-профі. Звісно, що так. Воно не є таким динамічним і відбувається у значно стисліші терміни, але підготовка сержантського корпусу триває навіть у сучасних реаліях безперервних бойових дій на різних напрямках нашої держави.
За словами головного сержанта Командування морської піхоти, нині забрати особовий склад, особливо «командників» (сержантів командних посад) з районів виконання — це неприпустима розкіш. Та попри те програма підготовки для сержантів була переопрацьована й уже проходить апробацію. Особливий акцент було зроблено на мобілізованих. Це актуально, адже були внесені зміни у Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України і тепер дозволено присвоювати первинні військові звання сержантського та старшинського складу без відповідного рівня підготовки. Тож нині для військовослужбовців певних підрозділів, саме мобілізованих, які будуть обіймати сержантські посади, проводиться це навчання. Крім того, Курс лідерства підвищеного рівня, який розпочався у лютому, але був призупинений, знову продовжено. Тобто підготовка триває, навіть у районах виконання.
— У нас є мобілізовані, які вже виконували завдання в районі бойових дій, але маємо й дуже багато тих, хто до цього часу не мав досвіду. І коли я приїжджаю, щоб провести з ними бесіду, пояснити алгоритм виконання завдань, то бачу — навіть у тій напруженій обстановці вони знаходять час на навчання та всотують у себе все, мов губки. І ось, ще три дні тому він був столяром чи бухгалтером — а сьогодні зі зброєю в руках захищає свою країну, і саме сержанти навчають його робити це професійно, — говорить старший майстер-сержант Сергій Комлик.
Чи важко бути сержантом?
На запитання чи важко бути головним сержантом Командування морської піхоти, Сергій відповідає: «ні, не важко бути сержантом будь-якого рівня за умови наявної підготовки — у наш час просто важко бути сержантом». Бо, на жаль, знаходяться ті, хто й досі не зрозуміли до кінця, чому розвиток сержантського корпусу є надважливим. Можливо, деяким старшим начальникам варто навчитися більше довіряти своїм сержантам та не боятися делегувати їм свої повноваження.
