Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Щодня сотні тисяч українських захисників та захисниць боронять нашу країну від «асвабадітєлєй», які вдерлися на українську землю.
Військовий на позивний «Сатана» — звичайний 32-річний навідник-оператор бронетранспортера, родом із Київщини. До війни працював комбайнером. Але у 2016 році вирішив піти служити, адже переконаний, що кожен чоловік повинен захищати свою Батьківщину та свій дім.
— У 2020 році двічі був на «дембелі», але зрозумів, що цивільне життя не для мене, постійно тягнуло назад до хлопців, — згадує «Сатана». — Мій покійний батько був офіцером, пройшов Афганістан. Двоюрідний брат служив під час другої хвилі мобілізації, брав участь у боях за Донецький аеропорт. Мама зараз також служить на кордоні. Тому можна сказати, що це в нас сімейне.
Позаду в «Сатани» довгий бойовий шлях, тривалістю понад шість років: бої під Попасною, Широкиним, Щастям, Трьохізбінкою, Авдіївкою. Хлопець не один рік захищав Україну у складі 72-ї ОМБр. Нині він служить в іншому славетному підрозділі — окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка, у складі якої 24 лютого прийняв бій під Антонівським мостом.
— Цю дату інколи важко згадувати. Адже сили між нами і ворогом були нерівними. Ми змушені були відступити в бік Миколаєва, — із сумом згадує «Сатана». — За населений пункт, у якому ми зараз перебуваємо, точилися важкі бої і вдень і вночі. Але нам вдалося витіснити ворога і повернути частинку нашої землі.
Хлопець розповідає, що його підрозділ просунувся вперед. Але в останні тижні окупанти наче оскаженіли, постійно працюють артилерією: по позиціях, по населених пунктах, по мирних мешканцях. На жаль, багато поранених та загиблих серед цивільного населення. «Сатана» запевняє, що головна причина злості окупантів, що ми їм насипаємо і вони зазнають великих втрат.
Останні тижні рашисти часто використовують касетні бомби. Інколи можуть застосовувати «Піон», близько шести разів по наших позиціях прилітало. Також використовують заборонені фосфорні боєприпаси. Але у відповідь вони теж добряче отримують. У нас є чим навалювати ворогу, — каже «Сатана». — До того ж ми вдало обладнали позицію та укріпили бліндажі. Адже основний принцип нашої роботи: «Чим глибше закопаєшся, тим живішим будеш».
Чому ж «Сатана»?
— У 2016 році в боях під Попасною окупанти прозвали наш екіпаж «Сатаною». Тоді командир машини загинув на місці. Був обстріл, пряме попадання в нашу техніку. Але хлопці казали, що я не розгубився, зміг дати відсіч ворогу, щоб медики забрали «двохсотого». Вважаю, що навідник може виконувати і свої обов’язки, і обов’язки командира машини. Відтоді в мене і залишився позивний «Сатана», — розповідає хлопець.
Додому чоловік повертатися не хоче, поки не здобудемо перемогу. Тому що там його чекають дівчина з дитиною, батьки та сестри. І в безпеці вони будуть тільки тоді, коли останній рашист покине українську землю або залишиться у ній назавжди.
— Тож, окупанти, приходьте в гості до «Сатани», зустріну, — наостанок додав хлопець.
