Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
У рубриці «російські міфи» АрміяInform неодноразово розвінчувала фейки кремля. Гламурна казка про «нєпабедімость магущей рассіі» замішена з брудом… І як тільки в таку маячню можна вірити? Дивно й те, що самі росіяни не відчувають різниці між «Київ за три дні» і «Ми пратєстаїм всему западу». Можливо, справа не тільки в кремлівських байкарях, а й у самому російському народові…
Тема війни в Україні російську молодь не цікавить
Всі складені образи про «могущество росії» вже неодноразово розбивалися об сталевий кулак українських захисників. Так, ми побачили медійну «зірку» Чмоню — військовослужбовця збройних сил ерефії, який не дуже схожий на тих богатирів, про яких кричать на кожному російському каналі. І «грізних» чеченців, якими залякують весь запоребрик, яких воїни ЗСУ палили на під’їзді до Києва. А про «надсучасне аналоговнєтнє» озброєння годі й казати — чимало його на виставках знищеної рашистської техніки, які подорожують усім світом.
Тож не зрозуміло, чому за час кровопролитної війни російський народ із задоволенням поглинає інформаційні помиї, які їм подають у постійних зведеннях від міноборони єрефії, а вдови та сироти, які назавжди втратили своїх близьких, з радістю натягують на себе футболки з обляпаною радянським триколором літерою z та заливають свої акаунти «вконтакте» австралопітечними дописами на підтримку путінського режиму.
кремлівські медіа та споконвічні імперські наративи щодо ставлення до України та українців змушують росіян підтримувати так звану спеціальну військову операцію.
На думку українських політтехнологів, кремлівські медіа та споконвічні імперські наративи щодо ставлення до України та українців — це основні чинники, які змушують переважну більшість росіян підтримувати так звану спеціальну військову операцію, яка насправді є відкритою військовою агресією.
За результатами незалежних соціологічних досліджень, які іноді проводять у росії, сьогодні тема російсько-української війни серед молоді не є популярною. Нейтрально до неї ставляться люди середнього віку й цілком підтримують літні люди. Пояснити логіку таких показників доволі просто: людям середнього віку нецікаво воювати, крім тих, для кого це джерело заробітку. Але таких «заробітчан» стає дедалі менше, бо численні людські втрати та каліцтво російських вояків вже неможливо приховувати. Та й обдурюють з виплатами часто-густо як самих військових, так і їхніх рідних у разі їх загибелі.
Чому до душі мілітаристська риторика кремля літнім людям?
Все просто — вони не йдуть воювати, тому і не відчувають усіх жахіть реальної війни. Під впливом пропаганди, не знаючи кращого життя, вони мріють про життя, як в часи СРСР, коли їхня країна була одним із геополітичних лідерів, якого всі боялися. А ще вони все ніяк не можуть відмовитися від імперського мислення й зрозуміти, що Україна вже не їхня колонія, а незалежна європейська держава.
Тут все і стає на свої місця: нагодованій штучною історією із сумішшю пропаганди російській спільноті байдуже, скільки їхніх людей гине на фронті. Переважна частина керується примітивними цілями, переймаючись тим, скільки можна заробити на війні живим чи мертвим, а решті — просто байдуже.
«Нет войне» скандують ті, хто хоче перспектив та самореалізації
В росії досить багато молоді (молодь віком 15–24 роки — приблизно 10,15 % (7 393 188 чоловіків, 7 064 060 жінок). То невже їм також начхати на власне майбутнє?
Пригадуючи мітинги в москві, санкт-петербурзі, нижньому новгороді та в решті міст росії, де люди скандували «Нет войне!» в лютому цього року, а це в переважно і була молодь, можна припустити, що серед них все ж таки є небайдужі.
Як зазначають політтехнологи, безумовно, сьогодні серед російської молоді є значний відсоток тих, кому не потрібна ця війна. Це та активна частина молодіжної аудиторії, яка хоче перспектив та самореалізації в рамках сучасної цивілізації. Хтось із них вчився або збирається вчитися за кордоном. Хтось працює, працював або хоче працювати у західних компаніях. Хтось має власний бізнес або хоче такий мати. І головне — у них немає бажання вмирати за химерні інтереси «кремлівських дідуганів».
У російської молоді немає бажання вмирати за химерні інтереси «кремлівських дідуганів».
Чому нині молодь бездіяльна і нічого не робить для припинення цієї війни?
Зазвичай саме серед молоді найвищий відсоток протестного електорату, який критикує владу й виступає проти її ініціатив. І саме війна в цьому сенсі є нині найбільшим подразником для них.
Як стверджують політтехнологи, головний чинник, який приводить до бездіяльності молоді, — дуже висока небезпека зазнати серйозних покарань за антиурядові виступи.
Саме тому наразі, на їхню думку, не слід очікувати широких молодіжних антивоєнних рухів. Хіба що в рамках якоїсь субкультури… або якісь анархісти можуть вчиняти показові терористичні акти на кшталт тих, коли підпалюють військкомати.
росія і демократія — це два потяги, що йдуть в різні боки
Все це не дивно, адже росія і демократія це — два потяги, що йдуть в різні боки, і споконвіку на росії неписані закони для царів, точніше писані лише для них.
Довідково. Та сама стаття 221.1. кримінального кодексу ерефії, яку бояться як вогню росіяни: «Порушення встановленого порядку організації чи проведення зборів, мітингу, демонстрації, ходи чи пікетування, якщо це діяння вчинено неодноразово, карається штрафом у розмірі від шестисот тисяч до одного мільйона рублів або у розмірі заробітної плати, або іншого доходу засудженого за період від двох до трьох років, або обов’язковими роботами на строк до чотирьохсот вісімдесяти годин, або виправними роботами на строк від одного до двох років, або примусовими роботами терміном до п’яти років, або позбавленням волі на той самий термін».
Отже, поки російський уряд сам встановлює собі порядки, у цій країні заарештовують людей літнього віку, ветеранів, студентів за звичайні мирні акції, які для всього світу є нормальним процесом демократії. Тож, на мою думку, росіянам вже давно час вирішити, хто все-таки встановлює порядки в країні: мерзотний тиран чи народ?..
