Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
З початку широкомасштабного російського вторгнення на рахунку зенітного ракетного дивізіону Повітряних Сил Збройних Сил України, яким командує підполковник Дмитро Шумаков, вже 30 уражених повітряних цілей ворога. А нещодавно військовий колектив цього підрозділу продемонстрував найвищий рівень професіоналізму — результативну стрільбу по шести цілях одночасно. За три хвилини бойової роботи шість російських крилатих ракет «Калібр» було відправлено добре відомим загарбнику шляхом.
5 серпня 2022 року командиру зенітного ракетного дивізіону підполковнику Дмитру Шумакову за особисту мужність, вагомий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».
З Героєм України журналіст АрміяInform говорив про чинники, які дозволили системі протиповітряної оборони країни не тільки вистояти у перші дні російської агресії, а й забезпечили можливість вже майже пів року нищити російську авіацію у, без перебільшення, промислових масштабах.
«На нашу користь зіграла їхня впевненість у своїх силах. Картинка у їхніх головах була наступною — вони зайдуть, спротиву не буде, і все піде згідно із задумом. Але вийшло дещо інакше.
Вони не вдарили всіма наявними можливостями, що стало першим позитивом для нас. Іншим великим плюсом є те, що останні п’ять років зенітники мають свій полігон, де мають можливість проводити як випробувальні стрільби, так і бойові пуски зенітних ракет.
Обслуги, які там тренуються, набули колосального досвіду. Це не тільки бойова робота, а також практичний досвід налаштування апаратури, підвищення злагодженості дій розрахунків — тобто люди були підготовані. Окрім цього, для здійснення успішного пуску ракети потрібна ще й психологічна готовність до виконання завдання. І дуже добре, що завдяки практичній роботі на полігоні ця морально-психологічна складова у більшості військовослужбовців була і залишається на найвищому рівні.
Прагнення перемогти ворога щодня наближає нас до кінця війни і довгоочікуваного миру», — говорить Дмитро Шумаков.
— Як ви зустріли широкомасштабне вторгнення?
— Зранку 24 лютого по дивізіону було завдано двох ударів, деяке обладнання було пошкоджено. Зайняли оборону — готувалися до можливого відбиття атак ДРГ та десанту, паралельно організували відновлення пошкодженої техніки. У перший день до підрозділу прибули його ветерани — повернулися до війська із заслуженого відпочинку на пенсії.
Офіцери, які проходять службу в дивізіоні є висококласними фахівцями, тому власними силами у стислі терміни вдалося відновити боєздатність.
12 березня підрозділ заступив на бойове чергування. І того ж дня ми збили три ракети.
— Ворог застосовує широкий спектр авіації і ракетного озброєння проти нашої держави. Наскільки швидко були вироблені дієві контрзаходи?
— Розуміння того, у який спосіб і по яких цілях працювати краще, дійсно, приходить лише з досвідом. Аналізували всю наявну інформацію, читали, ділилися практичним досвідом після перших уражень.
Нині маємо справу з більш складними для нас високошвидкісними цілями, ворог змінює тактику — змінює висоту польоту ракет, маршрути, активно маневрує. Ми теж знаходимо його вразливі місця — на війні всі навчаються дуже швидко, і ціна помилки може бути, на жаль, дуже високою.
— Що найбільше запам’яталося і вразило під час бойової роботи?
— Найбільше, напевно, запам’яталася стрільба по шести ракетах одночасно. Так сталося, що ворожі «Калібри» різко змінили напрямок руху, і шість цілей опинилися в зоні ураження нашого дивізіону.
Це було несподівано, але всі включилися, злагоджено та професійно спрацювали. Все відбулося буквально за 2–3 хвилини. Коли усвідомили, що це був масований удар і, дякуючи Богові, вдалося його відбити без жертв та втрат, що все вийшло так, як і мало б бути — ці емоції закарбувалися в пам’яті.
Тоді ворог випустив сім крилатих ракет «Калібр» із різних напрямків, і шість з них ми збили.
Загалом на даний момент наш дивізіон уразив уже 30 повітряних цілей.
— Знаю, що результат роботи військового колективу був високо оцінений.
— Так, бойові розрахунки були нагороджені державними нагородами, відзнаками Президента України — людей не забувають.
— Незважаючи на гучно розрекламовані можливості новітніх російських ЗРК, справи в агресора йдуть кепсько. Чому їхні засоби ППО часто не можуть захистити навіть себе?
— Важко їм через те, що їхній ВПК — це мильна бульбашка, як і багато чого в росії. Вони чимало розповідають про унікальні можливості свого озброєння, роблять яскраво розфарбовану картинку новітньої бойової техніки, а всередині цих зразків мало що змінилося з радянських часів. Як і з російськими дорогами — урочисто відкрили відремонтований кілометр автошляху, а далі безкінечні ями. Так і з озброєнням — все мильна бульбашка.
— І не забуваймо також про їхнє друге споконвічне прокляття — персонал…
— Так, кваліфікація у військах — низька. Трапляється, звичайно, і підготований персонал, але здебільшого це теж намальована картинка.
— Розкажіть свою історію — як дізналися про те, що вам присвоєно високе звання Героя України?
— За два дні до нагородження мені повідомили, що потрібно їхати в Київ. А з якою метою — не знав до останнього моменту. Буквально за п’ять хвилин до урочистої церемонії мені з бойовим товаришем повідомили, чим нас нагородять.
Така висока честь — це визнання роботи колективу, за що йому величезна повага і подяка. Адже без злагодженої і якісної роботи кожного члена команди перемоги не буває. Це як важкий кулак для ворога, який складають міцно стиснуті пальці. Зенітно-ракетний комплекс — потужний і складний різновид колективної зброї, але він тим і цікавий — гостро відчуваєш власну відповідальність і плече товариша, на якого сподіваєшся, як на себе.
