Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Навіть якщо вам пощастило, і ви ніколи не переживали панічні атаки, цей матеріал буде корисним для вас. Адже через майже пів року активної фази війни психологічні ресурси закінчуються. Будь-якої миті ви можете опинитися поруч з людиною, яка після обстрілів не може чути, наприклад, звуку літаків або переживає важкий посттравматичний розлад після перебування в окупації чи важкої евакуації.
Таких людей дуже багато, тож нам усім нині потрібно навчитись жити з травмами війни та надавати першу допомогу тим, кому вона потрібна, зокрема, людині у стані панічної атаки.
Панічна атака — незрозумілий, нестерпний для людини раптовий епізод сильного страху, що зумовлює важкі фізичні реакції без реальної небезпеки. Панічна атака може бути спровокована якимось місцем, подією, спогадом, дотиком або відбуватись без видимих причин.
За статистикою, близько третини людей хоча б раз у житті стикались з панічною атакою, але коли вони стають регулярними, слід уже говорити про панічний розлад. Цей стан може бути як самостійним, так і наслідком інших психологічних травм, наприклад, посттравматичного стресового розладу.
Панічна атака виникає несподівано та досягає піку протягом 2-3 хвилин. Цей стан тримається до 20 хвилин, а потім так само несподівано зникає. Але будьте уважні − протягом цього часу людина переживає:
- нестерпний страх;
- відчуття неминучої біди;
- задуху, нестачу повітря;
- підвищене серцебиття, яке може супроводжуватись аритмією;
- біль у грудях;
- нудоту;
- холодний піт;
- озноб, тремтіння;
- жар або навпаки − холод у всьому тілі;
- агорафобію (часто люди в панічній атаці намагаються заховатися, присідають, закривають голову руками, намагаються кудись бігти).
Увесь цей спектр може бути присутній одночасно або лише частково. Людям, які переживали панічні атаки, здавалось, що вони помирають, — настільки важким та нестерпним буває цей стан.
Тож, якщо ви бачите, що людина поблизу вас має симптоми панічної атаки, алгоритм дій має бути наступним:
− Оцініть, чи є безпосередня загроза вашому життю та життю людини. Наприклад, якщо панічна атака почалась під час обстрілу, то краще, що ви можете зробити, це заховатись та за можливості відвести людину в укриття. Те ж саме стосується випадків, коли є загроза життю людини, наприклад, вона вибігла на дорогу або керує автівкою. Безпека — завжди найважливіша задача.
− Підійдіть до людини, встановіть зоровий контакт, запитайте, чи можете ви взяти її за руку (деякі люди можуть відреагувати на фізичний контакт неадекватно).
− Проговоріть те, що відбувається: ми зараз на вулиці, тут безпечно, але шумно, давайте відійдемо до лавочки.
− Запитайте людину, як її звуть, куди вона йшла, чи потрібно подзвонити комусь з її близьких. Мета цих питань — сфокусувати увагу і спробувати раціонально обговорити те, що відбувається навколо.
− Запропонуйте людині дихати разом та рахувати вдихи та видихи. Це можуть бути просто розмірені повільні вдихи та видихи або вправи дихальної гімнастики.
− Запропонуйте людині «заземлитися» — сісти в комфортну позу, так, щоб ноги міцно та впевнено стояли на землі.
− Можна спробувати вправу 5-4-3-2-1: потрібно по черзі назвати 5 предметів, що ви можете побачити; 4 речі, що можете відчути на дотик (холод металу лавки, хрустіння пакета, тепло променів сонця на обличчі); 3 звуки, що ви можете почути (голоси людей, гул автівок); 2 речі, які можете відчути на запах (аромат парфумів, кави); 1 предмет, що можете скуштувати (цукерка, жувальна гумка, вода).
− Якщо людині стало краще, запитайте ще раз, чи слід комусь зателефонувати, чи потрібна їй допомога.
Не проходьте повз, якщо ви бачите, що хтось потребує допомоги. Ми — українці – підтримуємо один одного, тримаємося разом і в цьому наша сила.
