Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
У російському ростові-на-дону незабаром з’явиться такий собі «навчальний центр з підготовки військового духовенства». Про це офіційно повідомили у пресслужбі донської духовної семінарії. У семінарії відкриють новий магістерський напрям, на навчальну програму якого незабаром отримають ліцензію. До навчання майбутніх «військових батюшок» планують залучити викладачів із провідних російських центрів.
Майбутні духовні наставники «другої армії паралельного світу» вивчатимуть такі дисципліни, як психологія, військове та гуманітарне право, основи геополітики, загальновійськова підготовка та інші, необхідні для військово-пасторського навчання. Зазначається, що передбачено і дистанційну форму навчання. Ну так і хочеться запитати: «А що там із заповіддю «Не вбивай!»?
До речі, якщо хтось здивувався, то «бойові попи» справа для росії зовсім не нова. Злиття армії та церкви в єдиному «скрепному угарі» на росії продовжується досить давно. Уже стали звичними освячення російськими священниками балістичних ракет та іншого озброєння. РПЦ у своєму намаганні контролювати всі сфери життєдіяльності зайшла настільки далеко, що навіть готова супроводжувати російських десантників під час виконання завдань. Для цього вони навіть створили спеціальні надувні храми, які десантуються з літака.
Навчання з розгортання такого «острівця духовності» були показово проведені ще у 2012 році. Як зазначалося, мобільна церква являє собою велику надувну палатку на спеціальній парашутній платформі П-7, яка використовується для військової техніки і вантажів. До намету додається церковне начиння, зокрема, вівтар, ікони та інші предмети, необхідні для відправлення богослужінь. Усе начиння загорнуте в поролон, щоб нічого не розбилося під час десантування. Ікони у храмі ВДВ також відповідають специфіці ситуації: вони виготовлені на банерній тканині. Подібний мобільний храм розгортають за 5-7 хвилин.
А для того, аби «бойові попи» не дуже виділялися на полі бою (певно, коли розповідатимуть про заповідь «Не вбивай!») для них розроблено польові ряси та церковне знаряддя у стилі «мілітарі»: від тривожної валізи з іконами до свічок зеленого кольору.
А як же по-іншому має відбуватися у «скрепній» країні. Кожен постріл «руських витязей», які несуть на своїх штиках «русский мир» має бути освячений російським духовенством. Кожен злочин російських вбивць, ґвалтівників та мародерів має бути відпущений «бойовим попом». І хоча адекватній людині спокійно сприймати цей мракобісний треш досить важко, для росії це досить звична справа. На жаль…
