Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Вторгнення росії в Україну 24 лютого мало одним із наслідків запровадження санкцій щодо москви. Їх запровадили як окремі країни світу, так і організації, зокрема ЄС, США, Британії, Канади, Австралії, Республіки Корея, Японії та Групи семи. Спробуємо розібратися для початку з європейським виміром санкційного тиску на державу-агресора. Чим є санкції Євросоюзу для геополітичної боротьби з російським неоімперіалізмом — далі в матеріалі АрміяInform.
У цілому санкції є засобом економічного впливу на державу, яка порушує міжнародне право. Не дотримуєтесь правил — отже, жодної торгівлі. Але оскільки ми маємо справу з росією, на якій нема де вже ставити тавро держави-терориста, то й вплив санкцій є теж особливим.
Євросоюз ще 2014 року запровадив низку санкцій проти російських громадян як відповідь на початок агресії кремля проти України. Ми побіжно оглядали санкції в матеріалі саме напередодні повномасштабного вторгнення. Після 24 лютого 2022 року перелік обмежень значно збільшився.
Стажистка Європейського парламенту Ірина Стасюкевич допомогла АрміяInform розібратися в дії санкцій ЄС на рф. Тим паче, що вона є співавтором відповідного дослідження, оприлюдненого в червні.
«Нинішні санкції набагато ширші за ті, які були введені після анексії Криму та початку війни на Сході України у 2014 році. Раніше санкції були більш секторальними. Європейський Союз дуже цим пишався — ми вводимо санкції конкретно проти тих людей, які ведуть війну. Відповідно, ми не зачіпаємо права та свободи інших громадян.
Нині в Брюсселі змінили свою позицію, і санкції набагато ширші: дипломатичні, економічні та персональні. Якщо раніше були тільки персональні санкції (заморожені активи політиків та олігархів), то нині ці санкції покривають сфери життя простих громадян за рахунок того, що забороняють грошові перекази. Тобто вони відключили декілька російських банків від системи SWIFT. Наприклад, ще є заборона видачі віз на рівні деяких країн Євросоюзу».
Нині всі санкції Євросоюзу проти росії можна поділити на такі категорії:
· Персональні санкції, коли під обмеження потрапляють політики, олігархи та пропагандисти. Загалом це 108 юридичних осіб та 1214 людей. До цього переліку входять президент владімір путін, міністр закордонних справ сєргєй лавров, олігарх роман абрамовіч, 351 депутат держдуми за голосування про визнання незалежності так званих днр та лнр тощо.
· Обмеження щодо торгівлі. Конкретно це заборона на експорт певних товарів із ЄС до росії (наприклад, обладнання для енергетики чи авіаційні технології), а також імпорту вже з росії до ЄС (золото, деревина, сталь, залізо тощо). Так само запроваджено істотні обмеження на транспортні перевезення між росією та країнами Євросоюзу.
· Замороження фінансових активів росії за кордоном. Це означає, що до половини міжнародних валютних резервів рф (579 млрд євро) вже не має доступу центробанк росії.
· Заборона мовлення російським інфопомийкам на території ЄС. 4 червня набули чинності обмеження щодо 5 телеканалів (Sputnik, TV Centre International, Rossiya 24/Russia 24, Russia Today, Rossiya RTR/RTR Planeta).
Ірина Стасюкевич таким чином пояснює відмінності дій санкцій, які були запроваджені вже після 24 лютого:
«Спочатку була мотивація в ЄС, щоб громадяни росії відчули на собі вплив санкцій. І це змусить їх або повстати проти режиму, або режим перегляне свої дії. Логіка була така — зачепити важливі сектори російської економіки. Заборона імпортувати технічні сервіси та технології в росію. Це позбавляє людей роботи в рф та завдає удару по російському режиму.
Деякі товари, які заборонені на експорт та імпорт, є подвійного використання — цивільні та можуть бути використані в оборонному секторі. Наприклад, певні запчастини для побудови ракет або машинні технології.
Держави Західної Європи свято вірили, якщо ведуть тривалий час торгівлю з росією, то москва не захоче починати війну. Теза про те, що демократичні країни, які торгують, не воюють між собою. Але ця теза не справдилася, бо російському режиму все одно на добробут власних громадян. кремль зосереджений саме на війні та неоімперіалізмі».
Досить часто постає питання щодо дієвості санкцій та певної обмеженості їхньої дії. Так, керівництво Євросоюзу в особі верховного представника з питань зовнішньої політики та оборони Жозепа Борреля та президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн неодноразово стверджувало про остаточну відмову від російських енергоносіїв.
Аналогічні речі казав виконавчий віцепрезидент Єврокомісії з питань Європейського зеленого курсу Франс Тіммерманс, відповідальний за перехід на відновлювальні джерела енергії. ЄС хоче зробити Європу першим нейтрально кліматичним континентом. Але для цього треба відмовитися від російської нафти та газу. А це складно, бо потрібно домовитися всередині 27 країн.
Те ж саме стосується й легендарного відключення російських банків від міжнародної системи SWIFT. На початку березня було погоджено відключити 7 російських банків від SWIFT — але серед цих банків не виявилося сбєрбанка.
Тут треба пам’ятати, що санкції постійно переглядаються та уточнюються. Так, поточні економічні санкції діють до 31 січня 2023-го (їх оновлюють кожні 6 місяців), персональні — до 15 вересня 2022-го (оновлюють теж кожні пів року), бізнес-обмеження щодо ОРДЛО (до 24 лютого 2023-го), Криму та Севастополя (до 23 червня 2023-го) оновлюють щороку.
Хоча, як стверджує Ірина Стасюкевич, європейські політики здатні рухатися далі в плані санаційного тиску — попри суперечності, які існують. «Коли був представлений Урсулою фон дер Ляєн 6-й пакет санкцій (3 червня. — Ред.), ЄС поставив собі високу планку, знаючи, що будуть до неї йти поступово. Не одразу вони зможуть відмовитися від нафти, тому що країни ЄС залежні від нафти. Але думаю, що з часом це станеться — можливо, не так швидко, як би нам цього хотілося.
Через 6 місяців планують повністю припинити імпорт сирої нафти, а через 8 місяців нафтопереробних продуктів.
Європейський Союз планував скасування страхування для всіх російських суден, які перевозять російську нафту. Спочатку все було погоджено, але потім були заперечення з боку Мальти, Греції — морських країн, які мають економічний інтерес у цьому. Вони відклали це рішення та хочуть його повністю виконати 5 грудня».
російська пропаганда використовує тезу, що нібито санкції більше шкодять самим європейцям, ніж росіянам. Але це далеко не так. Бо оцінювати санкції варто не за суто економічними показниками, а більше геополітичними, тобто (не)здатністю росії вести подальші агресивні дії проти України.
«Економічний вплив санкцій на сам Євросоюз не є пропорційним. Так, громадяни відчувають зростання цін. Але це поверхово, бо структурно економіка Європейського Союзу не так страждає, як росія. Занепадає російське автобудування, ракетна галузь і сектор оборони в цілому.
Геополітично є великий вплив, тому що чи не вперше в ЄС формується спільне сприйняття загроз. І це важливо для України теж», — резюмує Ірина Стасюкевич.
