Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Велика війна східноєвропейських і скандинавських держав за контроль над Лівонією тривала 25 років. Велася вона на території сучасних Естонії, Латвії, білорусі та росії. Учасниками війни були московія на чолі з царем Іваном IV, якого аж у 18 столітті прозвали Грозним, Лівонія, Велике князівство Литовське (з 1569 року — Річ Посполита), Данія, а також Швеція.
Участь у військових діях проти московії на боці Великого князівства Литовського, а згодом Речі Посполитої, брали українські козаки. В листопаді 1561 року король Сигізмунд другий Август розіслав повідомлення про вербування на службу «людей служебних козаків» за грошову винагороду. Влітку 1562 року, діючи під командуванням остерського старости Філона Кміти, козаки розбивають московські загони під Черніговом та Стародубом. У наступні роки козацькі загони на чолі з Телицею, Оскерком, Бірулею у складі литовської армії брали участь у військових діях проти московитів у районі Вітебська, Ули, Суші, Дріси, Леплі, Кривина, Сориці та інших.
1572 року універсалом Сигізмунда Августа було створене реєстрове козацтво. А наступний король — Стефан Баторій документом від 16 вересня 1578 року збільшив реєстр, призначив козакам гетьмана й подарував клейноди (корогву, бунчук, булаву, гербову печатку, на якій зображений козак із мушкетом, гармати). Організаційне оформлення Війська Запорозького реєстрового відбувалося на тлі військового союзу Шведської імперії з Річчю Посполитою та їхнього контрнаступу на московію.
На завершальному етапі Лівонської війни — у 1579–1582 роках без козаків не обходилась жодна велика операція військ Речі Посполитої. Зокрема відомо, що українські козаки здійснили щонайменше три успішні рейди на Сіверщину, спалили понад 2000 поселень на Смоленщині, а також розпочали «Псковську» кампанію 1581 року, оволодівши містом Красногородок.
Під час Лівонської війни 1 липня 1569 року було підписано Люблінську унію — угоду про об’єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в єдину державу — Річ Посполиту. Після підписання цієї угоди українські землі увійшли до складу Польщі, що мало визначальний вплив на їхнє майбутнє. Водночас саме підписання та швидке впровадження цієї угоди дало змогу здобути перемогу у війні з московією.
1582 року цар Іван четвертий здався Речі Посполитій на умовах Ям-Запольського миру та відмовився від усіх завоювань. Московська держава зазнала найбільшої військової та геополітичної поразки у XVI столітті, втративши вихід до Балтійського моря. Поразка призвела до тривалої економічної, а згодом і політичної кризи у московії.
