Однак, сучасний воїн повинен не тільки знати способи точно «доставити» боєприпаси для ураження техніки чи живої сили противника, а й вміти захиститися від ворожих…
— Якось не личить мені з такою статурою та фізичними даними бігати по полю бою зі звичайним автоматом. Тому і став кулеметником у складі стрілецького відділення, — розповідає морський піхотинець з позивним «Громило». — Кулемет взагалі мені подобається, як ефективний засіб знищення піхоти противника, і я буду робити усе для того, щоб моя робота з цією зброєю в бою була бездоганною.
Зі старшим солдатом Олексієм ми спілкуємось під час короткої перерви між інтенсивними заняттями на одному з полігонів на півдні України. Він розповідає, що ще з юності активно займається спортом, з 27 років виступає на різноманітних змаганнях з пауерліфтингу та зміг здобути звання майстра спорту у цій дисципліні. Проте навіть не спорт став визначальним фактором у виборі життєвого шляху Олексія, адже він (до мобілізації) 17 років пропрацював учителем історії в школі села Великоплоске на Одещині.
Викладаючи історію, Олексій також активно займався військово-патріотичним вихованням молоді, разом із вихованцями регулярно брав участь у всеукраїнських вишколах «Сокіл», «Джура», «Джура-десантник» та «Джура-прикордонник».
— За час моєї роботи в школі відбулись разючі зміни у питаннях викладання історії. Якщо на початках ми ще користувалися, умовно кажучи, радянськими лекалами, то розвиток України як самостійної держави розставив все по своїх місцях. Сучасні дослідження історії становлення нашого народу та української державності розкривають дедалі більше деталей багатовікового життя, боротьби та досягнень українців. Аж до сьогоднішнього моменту, коли весь світ зрозумів, хто агресор, а хто стоїть на стороні правди, — розповідає «Громило».
Він також зазначає, що зі своєї сторони вчителі переосмислили концепцію викладання історії і намагаються зробити так, щоб діти не просто заучували підручники, а вчились самостійно досліджувати та аналізувати події минувшини.
— Сьогодні у нас важкі часи, проте ці події дають дітям дуже чітке розуміння, що є добро, а що зло, — наголошує морпіх.
Для нього 24 лютого 2022 питання «Що робити?» абсолютно не існувало. Після початку широкомасштабного вторгнення він вирішив, і як вчитель, як справжній чоловік, який хоче захистити свою землю, свою сім’ю, свою Батьківщину, звернутися до військкомату. Там його розподілили в місцеву роту охорони, де він прослужив близько двох місяців. Потім надійшла пропозиція про переведення до бойової бригади Військово-Морських Сил ЗС України. Олексій та ще троє побратимів з підрозділу викликалися добровольцями.
— Я міг відмовитись, проте морська піхота для мене — це елітні війська, і я вважаю можливість служити тут за велику честь, — зазначає «Громило».
Досвід педагога став у пригоді й у армійському середовищі. Тож, якщо треба вирішити деякі напружені питання, які все ж виникають у такому закритому колективі, шкільний досвід Олексія дозволяє вирішити ці проблеми досить швидко, при цьому так, щоб усі сторони конфлікту залишились у виграші.
— Про моїх побратимів можна розповідати довго і цікаво. Усі, хто потрапив в наш підрозділ, досить різноманітні та непересічні особистості. Єдина мета, яка найбільше нас об’єднує — це прагнення якнайшвидше знищити ворога та звільнити нашу Батьківщину від окупантів, — розповідає шкільний вчитель про своїх нових колег. — Не знаю, коли буде перемога, але я дуже сподіваюся, що скоро. Ми з моїми побратимами вже вирішили, що свій випускний клас на шкільну лінійку з нагоди першого дзвоника цього року виведу саме я. І ми повинні зробити усе можливе для звільнення до цього часу нашої землі від окупантів — тієї нечисті та потвор, що зазіхнули на нашу країну.
Наразі нове поповнення Морської піхоти України проходить інтенсивну підготовку. Олексій, який свою строкову службу проходив багато років тому у складі однієї з інженерних частин, відзначає разючі зміни у вишколі сучасної української армії. Каже, зараз зовсім інші відчуття і враження, практично усе, що вони тут вивчають, побудовано на новітньому досвіді як українських Збройних Сил, так і провідних армій світу. За період підготовки він як закріпив свої знання, так і побачив та почув багато нового для себе, здобув нові знання та навички. Зазначає, що заняття на полігоні, зокрема й злагодження у складі підрозділів, дає йому впевненість, що він з побратимами успішно впорається з усіма бойовими завданнями у майбутньому.
— Історія пишеться кожного дня. Історія, яка буде писатися після нашої перемоги, беззаперечно, буде писатися нами. Кожним із нас, хто зараз живе тут, і хто захищає свою країну. І про всі ці події ми для наших нащадків розповімо з абсолютною правдивістю, яскраво, документально, щоб уже ніхто не міг зазіхати на спотворення нашої історії, — вважає учитель історії України морський піхотинець з позивним «Громило».
Фото автора
