Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Протягом усього тижня росія розкручувала складний сюжет свого старого «газового» серіалу. Героїнею останньої серії стала вже всім відома турбіна від Siemens.
Короткий зміст попередніх серій: «газпром» прикручує краник на «північному потоці — 1» і каже, що все через ту саму турбіну, яку ремонтує Канада та не повертає до Німеччини і яку Німеччина, зі свого боку, не може передати росії через санкції. Пізніше відремонтовану турбіну все ж таки передають у Німеччину, яка повідомляє, що готова відправити її. Проте «газпром» відповів, що прийняти її не може, бо вона «не готова».
Після цих слів турбіну пішов оглядати навіть сам канцлер Олаф Шольц, що взагалі не прийнято. Адже, за західними поняттями, це просто «суперечка окремих приватних суб’єктів господарювання». Але ці поняття у відносинах з рф, як виявилося, неактуальні. Пан Шольц офіційно заявляє, що турбіна готова до відправки. А ось «газпром» знову повторює, що «її неможливо поставити через «санкційний режим».
І натякає на повернення до теми з «північного потоку — 2». Та Берлін нагадує, що він ще не сертифікований, і росія має забути про нього принаймні до того часу, поки не виведе свої війська з України.
Отже, турбіна залишається в Німеччині, а «північний потік — 1» працює лише на 20% своєї потужності. Тим часом путінська пропаганда натхненно бавиться сама із собою в «Гру престолів» та «Зима близько».
НАСПРАВДІ план війни москви з Європою був простим: через нестачу енергоресурсів призупиняються виробництва — починаються масові протести і водночас зменшуються надходження з податків — скорочується допомога Україні — скасовуються / зменшуються санкції. У результаті — переможний банкет у кремлі.
На щастя, цей «стратегічний» план московитів не вдався.
Так, станом на 4 серпня наповненість газових сховищ у драйверів європейської економіки становить: Німеччина — 70%, Іспанія — 78%, Чехія — 79%, Франція — 81%, Швеція — 91%, Польща — 99%, Британія — 100%.
Натомість «енергетична війна» з Європою, яка дійсно наразі отримує мінімальні з кінця 1970-х обсяги російського газу, вдарила і по доходах бюджету московії.
За підсумками липня обсяг нафтогазових надходжень в рф впав на 23% у річному вираженні. Це випливає з оперативної статистики російського мінфіну.
Загалом вдалося зібрати трохи більше ніж $116 млрд податків із компаній, що видобувають і експортують вуглеводні, проти $165 млрд у липні минулого року.
Потік експортного мита, як порівняти з червнем, знизився майже вчетверо, а в річному вираженні — на 31%. За підсумками липня росія отримала трохи більше ніж $9,5 млрд від продажу газу за кордон — це мінімальна сума з часів пандемії. Для порівняння: у червні — вона була вчетверо більше.
Відключивши газ 12 європейським країнам і оголосивши форс-мажор клієнтам, що залишилися в ЄС, «газпром» вже втратив третину видобутку газу та 58% експорту, прокачавши за кордон у липні лише 6,4 млрд кубометрів.
Отже, схожого обвалу російська газова промисловість ще ніколи впродовж останніх 30 років не зазнавала.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI
