Щоб на власні очі побачити, як формується еліта українського війська, кореспондент АрміяInform відвідав навчально-тренувальний центр Сил спеціальних операцій. Саме тут…
Упродовж 5 місяців росіяни щодня завдають ракетних та артилерійських ударів по Харкову, руйнуючи житлові будинки, навчальні заклади, архітектурні пам’ятки. З перших днів російської навали завали будівель розбирають представники ДСНС, а лад навколо наводять комунальники. А в березні до них приєдналися небайдужі жителі міста. Авторка матеріалу зустрілася з командою «Відбудуймо Харків», аби розповісти про їхню діяльність.
До війни Харків завжди славився своєю чистотою та затишком, змінити це не підвладно навіть путіну
У подвір’ї одного з будинків Північної Салтівки по вулиці Метробудівників голосно лунає драйвова музика. Але ніхто не виглядає з вікон та не кричить з обуренням припинити цей безлад – у цьому будинку вже кілька місяців ніхто не живе. Та й будівлі вже майже немає – однієї ночі навесні цього року сюди влучив снаряд північних сусідів та «врятував» його мешканців від житла…
Уперше за кілька місяців у цьому занедбаному, зарослому травою подвір’ї голосно і весело – сюди приїхали учасники волонтерського руху «Відбудуймо Харків», аби ліквідувати наслідки ворожих обстрілів: розібрати завали, вивести сміття і, навіть, підмести скло навколо будинку.
– До війни Харків завжди славився своєю чистотою та затишком, змінити це не підвладно путіну з його «другою армією світу» – навіть під час війни Харків сяє! Навесні комунальники висадили на клумбах міста квіти, центральний парк міста, хоч і не приймає гостей, чекає перемоги із покошеними газонами, а робітники годують білок, аби ті не сумували за відвідувачами. А поранену Північну Салтівку «лікуємо» ми, волонтери, – розповідає координатор волонтерського руху Стас.
Чоловік буквально з перших днів широкомасштабного вторгнення росіян звільнився з попереднього місця роботи та наразі працює в комунальній сфері.
– Комунальники – теж люди. Хтось не зміг витримати нервового та фізичного навантаження та поїхав у більш безпечне місце якомога далі від війни, хтось просто не міг дістатися роботи через постійні обстріли. Згодом у Департаменті житлово-комунальних послуг виник дефіцит кадрів. Я не захотів залишатися осторонь та приєднався до них.
Згодом у Стаса виникла ідея розмістити оголошення в місцевих пабліках в соціальних мережах, аби запросили людей до створення об’єднання для допомоги комунальним підприємствам.
– Людям на той момент вже набридло боятися та сидіти без справи у підвалах. Вони теж хотіли бути корисними нашому місту. Ну і, заодно, зайняти себе, аби відволіктися від тяжких думок та новин з фронту. Тоді на заклик відізвалося близько трьох тисяч людей. Згодом хтось відсіявся, але кістяк сформувався. Цих людей вже нічого не злякає – про це свідчать випадки, коли ми знаходили на завалах і останки загиблих, і нерозірвані снаряди. Наразі на нашому рахунку вже понад 400 розібраних та очищених об’єктів.
Їх об’єднала мета «повернути Харкову здоров’я»
Біля будинку по вулиці Метробудівників працюють близько двадцяти осіб – чоловіки, жінки, підлітки. Вчителі, менеджери, айтішники… Тут немає розрізнень у соціальному статусі чи віці – їх об’єднала мета «повернути Харкову здоров’я».
Оксана сідає на лавку, аби трохи відпочити, та закурює сигарету. Її обличчя спітніле та покрите пилом. Жінка розповідає, що мешкає в сусідньому районі міста. З березня вона разом з «колегами» щодня, окрім неділі, виїжджає на оговорені локації, аби ліквідовувати наслідки російської агресії.
– З першого дня війни шукала можливості знайти своє місце в цій війні, бути корисною Харкову, тому нікуди не поїхала. Знайшла себе тут, у «Відбудуймо Харків». За цей час заново пізнала рідне місто – ми допомагали і в центрі, і у віддалених районах, де до війни жодного разу не прийшлося побувати. Ледве ЗСУ відігнали орків якомога далі від Харкова та масовані обстріли припинилися, ми їхали у найбільш постраждалі райони, аби у міру наших сил привести їх до ладу.
20-річний студент Харківського політехнічного інституту Дмитро разом із товаришами тягнуть до вантажівки сміттєвий бак із залишками будівельних матеріалів. Просить зачекати хвилину, допомагає водію спустошити бак та повертається до мене. Розповідає, що одним із перших приєднався до ініціативи – не міг і не хотів бачити, як поступово рідний Харків опиняється в руїнах. А потім просить дозволу через АрміяInform звернутися до українського народу та «асвабадітєлєй»:
– Росіяни, йдіть з наших земель. Ви достатньо наробили горя – йдіть, або ми вас вб’ємо! Ми вас не пробачимо! – з трудом підбирає слова хлопець, аби не зірватися на нецензурні вислови. – Українці! Тримаймося, перемога буде за нами! Але для цього кожен із вас мусить внести свою складову в долю держави!
Аби зустрітися зі мною, Олександр приїхав з блокпоста, який разом із «колегами» будує для військових. Він – ще один активний учасник «Відбудуймо Харків». Чоловік розповідає, що з початку травня його команда організувала взаємодію із силами оборони міста щодо допомоги у зведенні фортифікацій навколо міста.
– Моя бригада будує вже п’ятий бліндаж. Військові нам концептуально описали, як у фіналі повинна виглядати конструкція. Маємо в нашій команді професійних будівельників та геодезистів, тому після того, як було облаштоване друге укриття, ми вже стали розуміти, скільки деревини та будматеріалів нам потрібно, і навіть спроєктували 3Д-макет – стали, можна сказати, фахівцями цієї справи, – усміхається чоловік.
Фото автора
