Про це йдеться в матеріалі The Associated Press. У межах військових навчань, що відбулися цього тижня, українські військові мали нагоду…
московія напередодні сакрального «дня вдв» (2 серпня) зі всіх політичних трибун та студій прокремлівських телеканалів пригадала свій так званий «приштинський кидок» у сербському контексті сучасних подій.
Нагадаємо, 12 червня 1999 року російські десантники зайняли аеропорт «Слатина» у столиці Косово раніше військ НАТО. Навіщо? Ніхто й досі не розуміє…
Жодного тактичного чи стратегічного значення цей «марш-кидок» не мав і показав хіба що усю дикість росіян, які не можуть і не хочуть працювати в рамках єдиної миротворчої операції. Навіть на тих же російських історичних ресурсах військові експерти називають його «безглуздим і непотрібним».
НАСПРАВДІ відтоді в російських десантників усе стало набагато гірше. І довела це війна в Україні. У рф уже відверто йдуть розмови на тему: «а чи потрібні нам десантні війська в тому вигляді, в якому вони нині існують?».
Нагадаємо, так звана 45-та бригада спецпризначення повітряно-десантних військ, яка у прямому ефірі намагалась захопити Гостомельський аеродром у перший же день широкомасштабного вторгнення, згодом була просто закатана в бетон українськими захисниками.
У росії довго поширювали міф про російську десантуру, яка вступила в нерівний бій із «неонацистами» та трималась до останнього, віддавши життя «за батьківщину». Проте пізніше з’ясувалось, що й решті путінської «крилатої піхоти» в Україні пощастило не більше, ніж міфічним «гостомельським спартанцям».
До речі, серед «поіменно встановлених» втрат армії країни-загарбниці 20% — десантники (714 осіб). Однак реальна кількість загиблих та поранених, звичайно, в рази більша.
Після лютневої поразки в Гостомелі російських десантників використовують в Україні як мотопіхоту. І гине вона відповідно як піхота.
Ось невеличка «хроніка» смертельного падіння путінської «крилатої піхоти» зс рф в Україні:
1) «…у березні загинуло 55 десантників 247-го десантно-штурмового полку «вдв»;
2) «…на початку квітня 60 елітних псковських десантників відмовилися від участі у війні»;
3) «…20 квітня путін змінив командира 76-ї десантно-штурмової дивізії. Частини з’єднання брали участь у боях під Бучею, втратили не менше як 18 осіб»;
4) «…22 травня підрозділ 76-ї десантно-штурмової дивізії знищено, загинули щонайменше 14 осіб»;
5) «…26 травня в Донецькій області знищено майже цілу роту тульської 106-ї повітряно-десантної дивізії»;
6) «… наприкінці травня 129 бійців 108-го десантно-штурмового полку відмовилися їхати воювати в Україну»;
7) «…у липні ряд підрозділів 106-ї і 76-ї дивізій „вдв“ було відправлено додому через велику кількість відмов від участі в бойових діях в Україні»;
8) «…13 липня ЗСУ завдали удару по пункту управління 106-ї повітряно-десантної дивізії. Вбито чи поранено 28 окупантів, включно з командним складом»;
9) «…25 липня завдано удару по 11-й десантно-штурмовій бригаді з бурятії під Херсоном. Знищено штаб»;
10) «…28 липня вбито командира костромського 331-го парашутно-десантного полку „вдв“ поздєєва»
Таким чином:
— 45-тисячні повітряно-десантні війська рф втратили в Україні кілька тисяч найбільш підготовлених та боєздатних бійців. Решта частин та з’єднань не укомплектовані, зазнали втрат у техніці.
— «вдв» росії показали свою архаїчність. В умовах, коли ЗСУ мають достатній арсенал ППО, включно з мобільними комплексами («Ігла», «Стінгер» тощо), путінська хвалена десантура зазнає критичних втрат уже на етапі підльоту та десантування. Як наслідок, після приголомшливих втрат у перші ж тижні війни командування росармії відмовилося від використання десантників «за прямим призначенням».
— Заміна командувача «вдв» сердюкова на теплінського свідчить про те, що провал власної армії в Україні став очевидним вже і для путіна.
Але публічне визнання цієї очевидності є згубним для нього. Тому до закінчення війни будуть спроби підтримувати репутацію «вдв» медійними сюжетами.
Новими байками разом із ще радянськими пропагандистськими фільмами на кшталт: «У зоні особливої уваги» та пафосними піснями а-ля: «…расплєскалась синєва» можна й надалі годувати телеглядача. Але правду не сховаєш.
Отже, Україна з легкістю розбиває «непереможних» путінських десантників. І про це вже знають у всьому світі: від тайги до британських морів.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI
