Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Коли ти щодня зіштовхуєшся із загибеллю побратимів, руйнуванням осель і смертями мирних співвітчизників — є велика ймовірність зачерствіти серцем і огрубіти душею. Але для вояка це — згубний шлях. Бо інакше чим ми відрізнятимемось від ворога, який поправ усе людське?!
Оздобити українських воїнів духовним щитом — справа військових капеланів. І вони її виконують із заповзяттям і відданістю. Днями на передових позиціях окремої бригади тероборони побували священники львівського Гарнізонного Храму святих апостолів Петра і Павла УГКЦ. Військові капелани провели служби Божі,поспілкувались із захисниками і провели таїнства сповіді та причастя.
На фронті не рідкість побачити, як священник вбраний, окрім необхідного для проведення Служби Божої церковного вбрання, ще й у бронежилет. Звісно, бо російські окупанти не припиняють артилерійські обстріли наших позицій. Але цей факт не може зупинити священницького служіння. Людина у рясі знає, що вона та Бог тут потрібні.
− Я дивлюся на наших вояків. Дивуюся їхній витримці та мужності. Сам нею наповнююсь і утверджуюсь. Знаю, що Бог із нами, то хто тоді проти нас?! — каже отець Нестор, військовий капелан.
Зі слів воїнів, таке спілкування дуже корисне. Адже є моменти, про які не можеш говорити із побратимами чи командирами. Втім, розрада духівника допомагає зібратися із силами та продовжити виконання бойових завдань.
− Бог потрібен нам всюди. Підтримка капеланів і можливість виговоритись. Віра веде нас уперед, вона нас підтримує у кризові моменти і показує, що не можна занепадати духом, — зазначає вояк ТрО на позивний «Лютий».
Його побратим на позивний «Чірік» додає, що віра в Бога надає воякам, які захищають рідну землю, силу, мужність та надію на те, що в України все буде добре.
Як зазначено у Святому Письмі: «Якщо з нами Бог, то хто проти нас»?!
Відео: Віктор Біщук.
